Валерія Оквітань - Фермерська романтика, Валерія Оквітань

— Чому ти говориш зі мною як з дванадцятирічкою? — обурено запитав чоловік. — Хіба я давав тобі привід?

— А її синці не привід? — обурилась Марія Олександрівна. — Я не хочу, аби вона відчувала себе незручно. Вона наша гостя і хочеш ти того чи ні, але це поки не зміниться. І розкрий все нарешті очі. Такий дорослий, а досі як сліпе кошеня.

— Що ти маєш на увазі? — вигукнув Женя.

Марія Олександрівна вирішила залишити останнє питання без відповіді. Не дурний хлопчик, сам все має зрозуміти. А якщо дурний, тоді точно не її син.

Він провів поглядом маму точно так само, як і Тасю. Вона залишила його на самоті. Подумати. Але материні  мотиви були йому очевидними. 

Вона спочатку після розставання часто влаштовувала йому “випадкові” зустрічі з іншими дівчатами, але Євген завжди розставляв правильні акценти й згодом це припинилось. Два роки він жив спокійно без того, що йому сватали всіх кого тільки знаходили. Два роки життя без тиску і от знову? 

А те, що мама вподобала Тасю та приглянула собі на роль невістки було ясно, як білий день.

Тая дівчина приваблива, тут нема чого брехати, але такий тиск йому не подобався. Та й вона сама не сильно горить починати нові стосунки. І це можна використати. Принаймні Євген так думав. Бачив же, що їй тут не подобається. Що вона б з радістю повернулась додому, або ж кудись подалі від дому. 

Тому всі плани його мами були марними і він мав на меті це довести.