Владислав Едуардович Теліпко - Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.

сторони державного виконавця, дії або рішення якого оскаржуються, можна було б, за аналогією із ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, передбачити у ЦПК, що неявка без поважних причин державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС не перешкоджає розгляду скарги по суті. Адже, хоча про це прямо і не вказано у ЦПК, обов’язок доказування по даній категорії справ повинен бути покладений на орган, що вчинив дію, бездіяльність чи прийняв відповідне рішення (за аналогією із справами, що виникають з публічних правовідносин — ч. 2 ст. 71 КАС України).

4. Якщо ж на момент розгляду скарги суд встановить, що особа, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. Така норма передбачена з метою захисту прав заявника, оскільки спір у виконавчому провадженні має не особистий, а функціональний характер.

Стаття 387. Судове рішення за скаргою

1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

2. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

1. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи ДВС суд викладає своє рішення у формі ухвали, яка повинна відповідати вимогам ст. 210 ЦПК України.

2. За результатами розгляду справи суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язати державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому, відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, суд не вправі зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону).

3. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ухвала суду за результатами розгляду скарги може бути оскаржена в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 388. Розподіл витрат, пов’язаних з розглядом скарги

1. Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

1. Ухвалюючи рішення, суд вирішує також питання про розподіл судових витрат. Витрати, пов’язані з розглядом справи, враховуючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також ті, що пов’язані з поїздками, суд покладає на заявника, якщо було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ ДВС, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Стаття 389. Виконання ухвали суду

1. Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

1. Після набрання рішенням законної сили воно надсилається до відповідного відділу ДВС для виконання. Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Зважаючи на принцип неупередженості державного виконавця, не можна покладати подальше примусове виконання виконавчого документа на того державного виконавця, чиї дії щодо виконання рішення або відмова у їх вчиненні оскаржувалися до суду та були визнані судом незаконними. Отже, як справедливо стверджує С. В. Щербак, після оскарження виконавчі дії повинен проводити інший державний виконавець того ж відділу ДВС, де перебуває виконавче провадження. Така позиція ґрунтується на забезпеченні подальшого захисту прав сторін виконавчого провадження та впливає на порядок вчинення виконавчих дій, оскільки суд у разі встановлення обґрунтованості скарги зобов’язує державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

РОЗДІЛ VIII. ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ
Глава 1. ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

2. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не