Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Повертаюся до машини, Ігор пропонує заїхати на піцу, я насправді така голодна що зовсім не проти поїсти піци.
Ми замовляємо велику сирну піцу Ігор бере собі ще салат та по десерту, та я хочу ще чашечку гарячого шоколаду. В середині досить приємно хороший європейський інтер'єр у стилі Хайтек, чорні шкіряні диванчики дерев'яні столи з залізними ніжками, а під ногами темна плитка.

- Цікаво що у лікарні робив наш Ректор? - Запитує Ігор.

Нам вносять наше замовлення.

- Я не знаю, може когось навідував, а чого питаєш?- Просто він був зайшов до твого батька, і різко вийшов. Хм, і що в ньому знаходять дівчата, він просто бабій.

- Давай не будемо про це говорити.

З Ігорем ми досить довго посиділи у Піцерії, він як завжди запропонував заїхати завтра по мене, я думаю піти до Університету, а то через прогули мене справді відрахує Павлак.

День майже згасає. Йду на голоси що лунають з кухні, за столом по звичці Карина з Віолеттою, дівчата про щось теревенять, і я приєднуюсь до них, Віолетта наливає мені гарячого какао.

- То ти завтра йдеш на пари? - Запитує Віолетта - Бо нам казали одягтися більш по святковому, завтра ніби якась річниця Університету сімдесят років.

- Так йду. До речі Карина завтра ти підеш до батька, але поки про себе нічого не розказуй, ти знаєш ще буде нервуватися. А з Понеділка треба, щоб ти пішла на жіночу консультацію - Нагадую сестрі.

- Ох, я так не хочу йти сама на консультацію, дуже хвилююся.

- Ну не знаю чи зможу піти з тобою, бо й так забагато прогулів. Харитон хоч твій не дзвонить?

- Дзвонить, але я не хочу з ним спілкуватися.

- Розумію, ну що по кімнатах - Відказую.

У ліжку ніяк не можу заснути, тому часто кручуся з боку на бік, думаю звичайно про Павлака, чому у мене трапляються такі тупі ситуації.
Через мій шум прокидається Віолетта.

- Таміла ти чого не спиш?

- Нічого просто не можу - Мені дуже хочеться поділитися з моїми переживаннями, але страшно соромно, тільки в думках я можу признатися собі що закохалася у нашого Ректора.

- Значить про когось думаєш, і щось мені підказує не про сестру чи тата.
В мене таке теж було.

- Ех Віолетта такого точно не було, ти ж не закохувалася в чоловіка на двадцять років старшого, навіть трохи більше.

- Ну аж на двадцять ні, але на п'ятнадцять так, ще у школі, у свого вчителя математики, хоч математику ненавиділа. А Ігор Семенович гарний чоловік, добре виглядає, і жартувати вміє, за ним ще багато дівок бігають.

Мені ще гірше робиться коли Віолетта каже про Павлака, аж ревнувати його починаю.

- Ну, у не такий вже і гарний, все краще сплю вже - Хочу хоч якось заспокоїти себе.

- Ну так, ну так, А яка фігура у нього класна - Віолетта ніби дражнить мене.

- Я сплю - Сердито відказую.
 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно