Люсі Лі - Біжи або кохай, Люсі Лі

- Закрий очі.

Що він придумав. 

Але обмірковувати чергову його викрутку, не було не бажання не сил. І я знову мовчазно підкорилася,  напружено відкинувшись на м'яку подушку.

Мить і мене придавило великим чоловічим розпаленим тілом. 

- Ох, — мимоволі вирвалося з грудей. Коли шкіру шиї, обпалило його гаряче  дихання.

- Ти така гарна, — прохрипів мені на вухо. Наступної секунди вологий язик пройшовся від мочки до ключиці. – І так смачно пахнеш. 

Мої груди потрапили в полон його жадібних долонь, і він почав їх м'яти та розминати, одночасно перекочуючи між пальцями болісно ниючи верхівки. 

Я закусила губу, стримуючи хрипкий стогін насолоди, що вже рвався назовні. 

На моє здивування та розпач, мені зараз приємні були його грубі ласки, подобалося відчувати тяжкість його тіла на собі. І о Боже! я дійсно, до ломоти у тілі хотіла відчути його там. 

Але видати себе, це все одно, що підписати собі смертний вирок.

Грубуваті пальці пройшлися по тремтячому, від шаленого биття серця животі і спустилися до низу. Саме туди…

- Не треба, — благанно простогнала. А всередині готова була просто кричати, благати, аби він не зупинявся.

- Ти не хочеш цього?

- Ні, — хрипко видихнула. Виставляючи тремтячи руки вперед.

- Ти думаєш мене хвилює, що ти хочеш, а що ні? - прогарчав чоловік. Здавалося він зараз був на грані, щоб зірватися. Його збудження красномовно вже уперлося мені в стегно. 

- Я думаю, що ти наволоч, — виплюнула йому в обличчя. – Пусти!

Чоловік скривився ніби від ляпаса, і його обличчя вмить перекосило від гніву. А очі огорнула небезпечна пробираюча до кісток темрява. 

Але він, як не дивно, відсторонився, випускаючи мене з полону свого тіла.

- Добре йди, — спокійно видав. Хоча очі продовжували палати несамовитою спрагою. Мого тіла. 

– Що? - від здивування навід перепитала.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно