Харлан Кобен - Додому

І вперше Майрон побачив тріщину в її броні. Чік також.

— А до дідька це все! — гаркнув Чік, вискочив з кухні та попрямував до передньої частини дому.

— І куди це ви зібралися? — запитав Лайонел.

Чік не відповів. Він прямував до сходів.

— Патріку!

— Зажди-но, — сказав Гантер, — ти не можеш просто піднятися туди.

— Зупиніться, — гукнув Лайонел, — ви його травмуєте.

Чік навіть не обернувся, не глянув на них. Він рушив угору сходами. Гантер поквапився за ним. Не уявляючи собі, як краще вчинити, Майрон трохи посунувся, саме настільки, щоби збити Гантера з прямого шляху.

— Патріку! — гукав Чік.

Майрон почув, як відчинились і зачинилися двері. Гантер і Лайонел поспішили сходами нагору. Майрон тримався просто за ними, готовий за потреби втрутитися. Брук із Ненсі були позаду. Всі, крім Майрона, репетували. Коли вони піднялися сходами, Чік уже стояв перед потрібними йому дверима.

— Ні! — заволав Гантер. Він рвонув до Чіка, але запізно.

Чік відчинив двері. Зазирнувши всередину, він заціпенів.

Майрон був більшим і дужчим за Лайонела. Йому не знадобилося вагомих зусиль, аби відштовхнути його й дістатися дверей першим. Потрапивши всередину, він подивився туди ж, куди й Чік, у дальній куток кімнати.

Патрік Мур зіщулився в кутку так, ніби хотів злитися з дерев’яною панеллю. За останній десяток років кімната явно не змінилася. Це була кімната шестирічної дитини. Ліжко мало форму перегонового автомобіля. На одній стіні висів плакат зі старого фільму про супергероя. На полиці стояли три спортивні трофеї скромних розмірів. Над шафою великими дерев’яними літерами було написане його ім’я. Шпалери були яскраво-сині, а килимок мав вигляд баскетбольного майданчика.

Патрік був одягнений у фланелеву піжаму. Перед ним лежали навушники, але зараз він затуляв вуха руками. Його очі були заплющені. Він підтягнув коліна до грудей і розхитувався туди-сюди.

— Будь ласка, не кривдіть мене, будь ласка, не кривдіть мене, — бурмотів він, наче якусь мантру.

Ненсі Мур відштовхнула Майрона й забігла до кімнати. Вона впала навколішки та обійняла сина. Він зарився обличчям у її плече. Ненсі з похмурим виглядом повернулася до дверей. Гантер зайшов до кімнати за нею. Лайонел зробив те саме. Всі троє вишикувалися майже строєм, воліючи захистити підлітка, який плакав.

— Ми спробували спокійно вам усе пояснити, — сказав Гантер. — А тепер я хочу, щоб ви забралися з моєї домівки.

Розділ 16

Я люблю Рим.

Я завжди зупиняюся в готелі «Ексельсіор», у «Віллі Ла Купола», номері-люкс, який займає два верхні поверхи цього колишнього палацу. Мені подобається відкрита веранда надворі, яка виходить на Віа Венетто. Мені подобаються фрески на куполі, спеціально намальовані так, щоб пасувати до краєвиду за вікном. Мені подобається приватний кінотеатр, сауна, парильня та джакузі.

Кому б не подобалося?

Раніше консьєрж Вінченцо знав і контролював мої, скажімо так, уподобання в розвагах. Це було його завданням знайти ту, кого вони називають «нічним метеликом» чи «куртизанкою», яка мусила чекати на моє прибуття. Інколи двох. Рідше трьох. У номері «Вілла Ла Купола» було шість спалень. Це полегшувало ситуацію, коли жінки, скільки б їх не було, вирішували провести там ніч, але не зі мною. Такі були мої умови. Мені саме так подобалося.

Так, я багато разів наймав повій. Я помовчу, поки ви гучно схлипуєте від обурення, а потім цокаєте язиком через свою моральну перевагу.

Закінчили? Чудово.

Зазначу, що ці ескорти завжди були дорогими та на найвищому рівні, але насправді від того не було краще чи гірше, але я був би лицеміром, якби прикидався, що це не так. Для мене це угода, яка працює в двох напрямках. Я люблю секс. Попередження для ЗМІ: я дуже люблю секс — під словом «секс» маю на увазі виключно задоволення плоті. Я люблю секс у його найчистіший формі, тобто мені не подобаються зв’язки, відданість чи будь-що інше, що відволікає. Майрон вважає, що те, що він називає «коханням» чи «почуттями», поліпшує секс. Я так не вважаю. Я певен, що все це його лише послаблює.

Не дуже заглиблюйтесь у це питання. Я не боюся зобов’язань. Мене вони не цікавлять.

Я ніколи не вдавав інакше. Я не брехав жінкам, з якими був, ані найманим, ані тим, з ким знайомився, як кажуть, на одну ніч (або дві чи навіть три). Вони розуміють ситуацію. Я пояснюю, у чому бачу обмеження, а в чому, сподіваюся, задоволення. Багато з них думали, що змогли б завоювати мене, показавши свої вміння в спальні, що, тільки-но я зближуся з ними, тільки-но побачу, які вони фантастичні, я буду вражений, і це приведе до чогось більшого, ніж метушня в ліжку, як то називають.

Цілком справедливо. Докладайте найбільших зусиль, солоденька. Я не вбиватиму вашого бажання.

Мій найдорожчий друг, Майрон Болітар, хоч слово «друг» не зовсім описує наші стосунки, переймається через цей аспект моєї особистості. В нього є відчуття, що всередині мене чогось «бракує». Він пов’язує це з тим, як моя мати вчинила з батьком. Але чи важливе походження? Я такий. Я цілком задоволений цим. Він твердить, що я цього не розумію. Він помиляється. Я усвідомлюю важливість дружніх стосунків. Мої найулюбленіші моменти — коли ми з ним сидимо разом і просто обговорюємо життя, дивимося телевізор або аналізуємо спортивні події, а тоді, коли ми завершимо, я лягаю в ліжко з «розкішним тілом» та… е-е… ненаситністю.

Для вас це також означає, що мені «чогось бракує»?

Мені байдуже до самозахисту від осуду, але задля довідки: я за рівні права, рівну оплату праці, рівні можливості. Фемінізм, як написано в словнику, це «теорія політичної, економічної й соціальної рівності статей». Згідно з цим визначенням і майже з кожним визначенням, з яким я стикаюся, я фемініст.

Я не брешу жінкам. Я не обдурюю їх. Я гарно й з повагою ставлюся до кожної гості або працівниці. Вони, своєю чергою, відповідають взаємністю. Крім, звичайно, тих запальних моментів, коли жоден з нас не хоче, щоб до нього ставилися гарно чи з повагою, якщо, звісно, ви розумієте мій «прозорий» натяк.

Вам може бути цікаво, чому я тоді припинив замовляти вказані професійні послуги, якщо все так добре спрацьовувало протягом тривалого часу. Проста істина: я позбувся ілюзії згоди, справедливої ділової практики, угод без примусу. Я дізнався, що це не завжди так. Нещодавня історія, особливо якщо взяти до уваги стан Патріка й Ріса, лише підтвердила для мене цю позицію. Є такі, хто відчуває, що я мусив усвідомити це багато років тому, що