Марина Комарова - Кохаю. Цілую. Твій дах, Марина Комарова

4

Правда, дзвонила всього лише сусідка, Марія Семенівна. Уточнювала, коли я повернуся і чи варто в таку дощову погоду поливати кактус? Зважаючи на те, що кактус - другий і останній житель квартири, крім мене та Віталіка, забувати про нього не варто було. Марія Семенівна ставилася до нього з великою ніжністю, як до дитинці трохи блудної матері, й намагалася з усіх сил. Ніколи не відмовляла і уволаківает горщик в свою чималу оранжерею, вважаючи, що кактусу куди краще поруч із собі подібними, ніж на самоті в порожній квартирі.

Повідомивши, що приїду завтра ввечері, побалакавши кілька хвилин, я завершила розмову. І тільки зараз зрозуміла, що даремно вискочила без куртки - все ж прохолодно так. Але ось повертатися відчайдушно не хотілося. Звичайно, по-хорошому треба розвести Сашку та Ярика по різних сторонах, але... щось я сьогодні вже втомилася. Більше хочеться не здійснювати подвиги в ім'я дружби та любові, а просто дістатись до дивана, згребти в оберемок Віталіка, вслухатися в гучне муркотіння та заснути. Відмінний спосіб зняття напруги, всім рекомендую.

На мої плечі раптом опустилася куртка, і тут же стало набагато тепліше. Я мимоволі здригнулася.

- Втекла, - похмуро констатував Ярик, дивлячись на мене.

Пафосне «Ярослав» чомусь виникало в голові тільки там, за столом. Ну і коли його так називав Михайло.

- Неправда, мені дзвонили, - фиркнула я, стягуючи воріт.

І нехай у відповіді не було ні найменшого натяку на розташування, я щиро вдячна, що він проявив увагу і притягнув мою шкуру ведмедя... тобто верхній одяг.

- Хто це спланував? - поцікавився Ярик, дістаючи з кишені сигарети та дорогу запальничку.

- Вже точно не я. І взагалі, ти що, навіть не потрудився дізнатися, з ким йде твій друг на побачення?

- Це явно не моя справа. До того ж у нас різний смак на жінок. Ну і я подумати не міг, що зустріч отут Сашу.

- Ну добре, - не стала сперечатися я, - чоловічі пристрасті в плані жіночої статі для мене і правда темний ліс. Але ти навіть не спробував дізнатися, що буде за подруга? Раптом прийде трансвестит Федір і почне тебе домагатися?

- В такому разі вже Феодора, - посміхнувся Ярик. - У шоу-бизнесі ти теж розбираєшся фігово, Віто.

- Та плювати! - обурилася я. - Я розбираюся в Віталіці, ось що важливо!

Він не став нічого говорити, мабуть, пригадавши, хто такий Віталік. До котів Ярик завжди ставився краще, ніж до чоловіків. Особливо до тих, які мали види на його колишню дружину.

- І що будемо робити? - перевів він тему.

Трохи незграбно, навіть геть погляд відвів в сторону. Але я відчула, що йому і справді не по собі. Ще б. Раптом його друг сподобається Сашкові?

- Ну, особливо переживати не варто, - спробувала я його заспокоїти, - сам знаєш, що це не її типаж...

Договорити я не встигла. Двері на балкон розчинилися, та зайшла компанія так… з шести чоловік. Всі шумно розмовляли, сміялися і за пару секунд підняли такий тарарам, що мені відразу захотілося за наш столик. Проходячи повз, один з чоловіків трохи похитнувся та штовхнув мене прямо на Ярика. Той вчасно встиг зловити, не давши впасти носом на один із столиків. Куртка сповзла вниз.

- Дякую, - пробурмотіла я та підняла погляд.

І зустрілася з уважними очима Сашки, яка дивилася на нас крізь скляні двері залу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно