Олег Петренко - Страх, Олег Петренко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Юля подивилася на всі боки і сказала:
- Ні, я не бачу павуків.
Олег:
- То чого ти боїшся, якщо ти не бачиш павуків?
Юля:
- За здоровим глуздом мені нема чого боятися, і я їх не бачу, а може, їх тут узагалі немає, і я сама не знаю, чого боюся, але страх дуже сильний, і, можливо, вони, десь там, чекають на мене, щоб напасти й укусити.
Олег:
- Чекати вони нікого не будуть, у них своїх справ вистачає, а павуки якщо і є, то вони далеко від нас, і нам зараз нема чого боятися. Правильно?
Юля:
- Правильно, але я все одно боюся.
Олег:
- Гаразд, можливо, ти боїшся звуку, і його зараз було чути в лісі, і на нього в тебе така реакція, і після нього у твоєму дитинстві сталося щось небезпечне, що налякало тебе, і ти про це забула?
Юля:
- Може бути й таке, але я нічого не пам'ятаю. Тривалий час хотіла пригадати, але в мене нічого не виходило, і інколи мені хотілося спробувати повернутися назад у спогади під гіпнозом, але я не наважилася, і найкращим результатом та розвитком себе буде, якщо це все станеться в нормальному стані.
Олег:
- Часто ти пробувала згадати сцену з дитинства, коли в тебе виник такий страх?
Юля:
- Так, і ходила до різних терапевтів, але ніякого результату не було. Розмов було багато, і я не мало думала, аналізувала все з дитинства, і тих павуків, які бачила, але так нічого не вийшло. У чому справа, я не знаю.
Олег:
- Можливо, річ у тому звуці, який спіткав тебе в момент переляку, і коли ти його чуєш, у тебе відбуваються різні процеси виникнення страху.
Юля:
- Можливо, в ньому справа, але я не так часто його чую, і тут такого не може бути.
Олег:
- У мене зараз до тебе запитання. Я б хотів зрозуміти, який ти тоді почула звук, який зараз і тривалий час наводить тебе на страх. Він же був звичайним чи ні?
Юля:
- Простий звук скрип здається дерева, і чому з ним у мене виникає такий стан, я не знаю. Ходила до аналітика і теж хотіла розібратися з ним, але окрім тиші і спогадів я нічого не могла згадати. Дивно це все якось, і чому саме зі мною таке сталося, я теж думала. Я ж не особлива, щоб стати жертвою павуків, і за твоїми словами і моїм судженням я розумію, що павуки не страшні, але я все рвано їх боячись як смерті.
Олег:
- Смерті?
Юля:
- Так, смерті. У мене чомусь павук асоціюється зі страхом смерті, і коли я його бачу, у мене одразу виникає таке відчуття, і я одразу починаю боятися і бігти куди подалі від цього місця.
Олег:
- Давай тоді поговоримо про смерть, якщо ти нічого не можеш сказати про цей звук, то нам потрібно почати з чогось іншого, і, може, там є відповіді.
Юля:
- Давай спробуємо, але все ж боятися смерті і тут нічого страшного немає.
Олег:
-Так, смерті боятися всі, і це нормальне явище, і, можливо, в тебе виникає такий страх смерті, коли ти бачиш павуків, через те, що ти колись у дитинстві зазнала схожого почуття, опинившись у смертельній небезпеці, але пригадати цей епізод не можеш.
Юля:
- Так, я не можу нічого пригадати, але мені здається, я тоді сама гуляла в лісі, а було мені на той період життя сім років, і, можливо, я в лісі зустріла саме цей звук, побачила павука, і він на мене напав, і я впала, а ударилася головою, забула про все.
Олег:
- Ось із цього місця якщо можна детальніше. Ми зараз повертаємося назад у твоє минуле, і я чую той самий момент, коли ти сильно злякалася, і в ньому криється вся правда.
Юля:
- Так, можливо, але спогади ніби стерті з моєї пам'яті, і я нічого не можу згадати.
Олег:
- У нас є час, і ми нікуди не поспішаємо, я зацікавлений у тобі та допомозі, і мені б дуже сильно хотілося почути від тебе відповідь. Може зараз йдемо правильним шляхом, і скоро ми обидва отримаємо відповідь на твоє тривале і невирішуване питання.
Юля:
- Давай спробуємо повернутися в минуле. Судячи з ситуацій, що щойно виникли, я в дитинстві була в бабусі, і сама пішла гуляти до лісу, а там ліс високих дерев, і прогулюючись, випадково впала, зламалась гілка дерева, і на мене згори впав павук, а потім я якимось чином ударилась головою, а далі пам'ятаю, як встала на ноги, і коліна були в подряпинах.
Олег:
- Супер відповідь. Ти зараз згадала все, що сталося з тобою колись у дитинстві, і це дуже позитивний результат.
Юля:
- Я сама в це не вірю, і впродовж багатьох років я намагалася все пригадати, і нічого не виходило, а тут якось усе швидко сталося, - уважно подивилася на Олега, - ти, бува, не використовуєш гіпноз?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Страх, Олег Петренко», після закриття браузера.