Олег Петренко - Страх, Олег Петренко

- Так, у нас більше можливостей захиститися від них, ніж у них від нас.

Олег:

- Правильно, так воно є. Потрібно раціонально підходити до ситуації, що виникла, з огляду на всі сторони безпеки й небезпеки. У цьому положенні ми більше несемо їм небезпеки, ніж вони нам.

Юля:

- Я це розумію, але все ж таки страх сильний, і я дуже сильно їх боюся, а ось чому, я не знаю.

Олег:

- Раніше в мене був страх переходити дорогу, я завжди боявся автомобілів, що летіли на шаленій швидкості, і навіть на переході мені було страшно перейти на інший бік, а також не на зелене світло. А почав у всьому цьому розбиратися, я зрозумів, усвідомив, що колись у дитинстві перебігав дорогу, і машина, що летіла на швидкості, не помітила мене і почала голосно сигналити. Я злякався, і після того випадку дуже сильно боявся дороги. Роблячи свої аналізи того, що відбувається, а про той випадок я швидко забув, він був у дитинстві, і страх переслідував мене довгі роки. З ним було впоратися не так вже й легко, але довгими зусиллями і стараннями мого інтелекту за допомогою читання різних книжок я зумів з ним впоратися, і все налагодилося. У тебе теж є той момент у житті, коли ти злякалася і про нього забула, і він живе в тобі донині, і тобі потрібно його згадати, щоб розібратися з цим усім.

Юля:

- Я хочу, але в мене нічого не виходить.

Олег:

- Я б хотів тобі допомогти і проаналізувати твоє минуле, і тільки з твого дозволу.

Юля:

- Так, я згодна, але я мало, що пам'ятаю з дитинства. Я часто їздила до бабусі в село, а там було дуже багато павуків, і коли я спала вони по мені повзали, а такий період, де саме я так сильно була налякана, я не пам'ятаю.

Олег:

- Тоді нам потрібно відтворити подібну ситуацію і наблизитися до того, що так давно було забуто і неможливо згадати. Зараз тобі потрібно більше зосередитися не на нашій прогулянці і цьому чудовому місці, а на собі, і почати відчувати все всередині зміни та розділяти все, що відбувається всередині і в зовнішньому середовищі.

Юлія:

- Підсвідомість переробляє інформацію набагато швидше, ніж ми її усвідомлюємо, і не так все просто, як здається, а сталося тоді в дитинстві, коли в мене виникла така сильна боязнь.

Олег:

- Тоді давай пропрацюємо все, що відбувається, і всередині тебе переживання. Я нікуди не поспішаю і мені самому цікаво зрозуміти природу страху, і хотілося б тобі допомогти з цим розібратися.

Юля:

- Зараз у мене виникає таке відчуття, що я колись перебуваючи в такому положенні чула вдалині схожий звук, але що за звук був, я не пам'ятаю.

Олег:

- Зараз важлива кожна деталь і в ній може бути відповідь на наше запитання, і після усвідомлення цей страх може раз і назавжди піти.

Юля:

- Я все відразу не згадаю, і мені потрібен час. Я тоді почула якийсь звуки, він мене сильно налякав, а далі я нічого не можу пригадати, ніби якийсь темний сон без початку і кінця.

Олег:

- Це вже гарний початок, що ми почали розмовляти на цю тему, і ти почала згадувати. Могло б бути набагато гірше, ти б навіть не починала думати, і ми б так далі пішли вперед і повернулися з лісу без результату, - Юля уважно подивилася на Олега, - я хочу сказати, що мені б хотілося тобі допомогти, і ти мені дуже сильно подобаєшся, і якщо в нас зайшла тема розмови через твій страх павуків, то він якимось чином присутній із нами й тебе це непокоїть, а за такої нагоди його розв'язати я радо допоможу й не проґавлю такої миті.

Юля:

- Я приймаю допомогу від незнайомця, і від тієї людини, яку я знаю кілька днів і з нею йду на друге побачення, а спонуканням до прийняття допомоги є твоя видима доброта, і мене обдурити практично неможливо. Я хочу розібратися з цією темою, якщо ти не проти Олег?

Олег:

- Я тільки за те, щоб якнайшвидше твій страх павуків пішов із життя, і ми про нього більше ніколи не говорили. Я не думаю, що ти з усіма говориш про страх павуків.

Юля посміхнулася:

- Так, це правда, я дуже рідко про нього розповідаю, а тобі сказала через довіру, що виникла до тебе. Я тобі вірю і в мене відчуття, що ми будемо спілкуватися дуже довго.

Олег усміхнувся:

- Так, у мене так само є таке відчуття того, що наша друга зустріч не буде останньою, і ми довго дружитимемо, а там, можливо, нам вдасться створити стосунки.

Юля:

- Я не проти, але ми зараз віддаляємося від нашої теми.

Олег:

- Вибач, я захопився, і в мене до тебе теплі почуття, а ось від теми нам не потрібно віддалятися, і давай продовжимо нашу розмову. І я хотів тобі поставити запитання.

Юля:

- Уважно тебе слухаю.

Олег подивився навколо:

- Ти зараз бачиш павуків?