Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

       Едвін бився з одним та дівчині повезло менше, тож її знов відкинув темношкірий чоловік. За злого духа взялася дівчинка. 

       Емілі билася з одержимим а тоді вона спіткнулася та впала. Чоловік сів поверх неї та замахнувся на неї, але вона ухилилася від удару. Кулак чоловіка приземлився ліворуч від дівчини і вона відчула його силу. Він точно став сильнішим. В рази сильнішим, ніж сто років тому.

       Елізабет та Едвін впоралися з двома духами, а тоді взялися допомогти дівчині. Вони відтягнули за руки чоловіка і тримали його на колінах. Емілі ж підвелася та стала на коліно. Приклавши одну руку до підлоги пустила по ній золотисту енергію до темношкірого чоловіка.

— Не треба... благаю! Не треба! - він кричав і виривався, але енергія пронизала його тіло та вигнала духа з тіла чоловіка. 

       Тоді Емілі взяла свого меча та знищила злого духа. 

— Дякую за допомогу, Елізабет! - вони стояли перед будинком на якому зникли всі моторошні візерунки та аура стала світлою та випромінювала лише приємну енергію.

— Це вам, дякую. Тепер я можу повернутися до нормального життя.

— А щодо тієї пані в дзеркалі. Хто вона? - дівчина вирішила все ж спитати про ту пані.

— Ця пані з потойбічного світу, вона робить передбачення, відповідає на питання різного характеру, але не завжди все виявляється правдою, тож не варто усе приймати близько до серця. Це може виявитися попередженням про біду і все завжди можна виправити. Але налякати вона може. 

       Вони попрощалися та розійшлися. Едвін дуже хотів спитати дівчину, але ніяк не наважувався, тому вони їхали додому мовчки.

— Ти так дивишся на мене, ніби хочеш щось спитати. То як хочеш – питай. - вона не дивилася на нього, але відчувала, що він напружений.

— Ні, я лише хотів сказати, що не було брехні, була недосказаність... Це складно пояснити.

— То поясни, а я спробую зрозуміти. - вона повернулася до нього та поглянула прямо в очі. 

— Емілі, я... 

— Ти був одержимий цим злим духом, коли вбивав мене. Це все сталося через те закляття відьми, яка лише хотіла вкрасти реліквію. Правильно? - вона відчувала образу і злилася на нього, але все чітко і без перебільшення розуміла. Не могла пробачити йому, не могла говорити про це, бо вся ця ситуація ятрила її душу.

— Так. Вибач, що не сказав тобі цього раніше. - вона перевела погляд у вікно та більше нічого не сказала поки вони їхали.

       Емілі заснула в машині, а коли вони під'їхали до будинку, то чоловік хотів її розбудити та побачив, що на її чолі з'явилися краплинки поту. Він швидко торкнувся чола. Як виявилося у неї була температура. 

       Від його доторку вона прокинулася, чоловік прибрав свою руку. 

— Тобі погано. Зачекай я допоможу. 

— Не варто. Я й сама можу собі допомогти.

— Не будь такою впертою.

       Вона просто вийшла з машини та хотіла забрати свої речі, але чоловік встиг взяти їх перший.

— Я сказав, що допоможу. - у неї не було сил сперечатися, тож вона просто пішла в будинок.

      В будинку було тихо. До вечері лишалося дві години, тож дівчина просто пішла в свою кімнату відпочивати.