Джулія Ромуш - Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш

Розділ 15.1

Вчора я весь день провела вдома. Нікого не хотіла бачити та розмовляти. Напрочуд мене не чіпали ні батько, ні мачуха зі зведеними сестрами. Кілька разів дзвонила Мая. Але я написала їй повідомлення, що зустрінемося в університеті. Мені потрібно було побути в тиші. Наодинці зі своїми думками.

Ще було страшно, що Ведмідь може озвіріти від того, що зірвала йому задум і все розповіла Костянтину. Я навіть кілька разів поривалася вийти й пройти до сусіднього будинку, щоб подивитися чи немає його машини на тому місці, де він мене зазвичай забирав. Але потім обсмикувала себе. Начхати! Він заслужив на це! Це була моя маленька помста за його вчинок.

Він міг поводитися інакше. Не так жорстко повернути мене до реальності. А ці гроші на тумбочці... Як найостаннішій... Варто про це згадати, як мене одразу долає лють. Ось недолюдок!

Вранці я так сяк збираю себе до купи і йду в інститут. Лежати вдома та ридати у подушку не найкраща ідея. Я вирішую, що Михайло цього не вартий. Даю обіцянку, що ніхто більше зі мною так не вчинить. Не скривдить. Я не дозволю.

- Твоя улюблена, - Мая зустрічає мене на нашому місці. У її руках дві склянки з кавою, одну з яких вона простягає мені.

- Дякую, - розтягую губи в посмішці. Подруга ж дивиться так, що я відразу читаю тисячу й одне питання в її погляді.

- Із татом проблем не було? - Мая починає заходити здалеку. Але поки що розповідати їй я не готова. Я ще не пережила цього. Впевнена, що емоції битимуть через краї, особливо коли я підійду до найпринизливішої частини цієї розповіді.

- І словом не заїкнувся, що, до речі, дивно, - вимовляю і роблю ковток.

- Він мені дзвонив, але мені здається, що я впоралася. Він навіть про предмет запитав до якого ми готуємось.

- Зазвичай він не такий допитливий.

- Якщо чесно, це було для мене трохи дивно, - Мая посміхається, - мій тато б точно не став дзвонити. Він би, напевно, приїхав би особисто все проконтролювати.

- А я думала, що в мене все погано, - ми обидві сміємось.

– Не хочеш говорити про те, що було? - Мая, як завжди, відчуває мій настрій. Я заперечливо хитаю головою. Думаю, по мені й так помітно, що я не стрибаю від щастя до стелі.

- Можу сказати, що варто було тебе послухати, - зітхаю.

- Знай, якщо захочеш обсмоктати всі кісточки й обдурити цього дурня з ніг до голови, я завжди у твоєму розпорядженні.

- Маю на увазі, - усміхаюся у відповідь.

У цей момент телефон подруги дзвонить і вона, відставивши на лавочку стаканчик, дістає телефон з кишені. Дивиться на екран, хмуриться, потім приймає виклик.

- Так, тату, - показує мені жестами, що зараз повернеться і відходить убік.

Я ж обмірковую, що сьогодні все-таки потрібно зайти до гуртожитку і дізнатися у вахтерки чи не звільнилася якась кімната. Може, мені хоча б тут пощастить? Час вже хоч трохи рухатися у напрямку свого рішення ставати самостійною. Тим більше, що Мая казала, що незабаром її дядько Діма візьме мене на роботу. Сподіваюся, що я там більше не зустрінуся з покручем Михайлом.

Мая повертається за кілька хвилин, настрій у неї помітно погіршився.

- Все добре? - Подаю подрузі її каву.

- Батько злий якийсь, - Мая вимовляє за кілька хвилин, - з учорашнього вечора як з ланцюга зірвався. Напевно, на роботі якісь проблеми чи з пасією своєї горщики побив. От і зараз зателефонував, каже, поїдемо на дачу на кілька днів. Хоча ми не планували. У мене взагалі побачення завтра має бути... Але він наказав.

- Може й справді щось трапилося? – Мая рідко говорила про батька. Тому я не знаю, як її підтримати у цьому плані. Але, зважаючи на все, те, що батько без настрою, її засмучує.

— Може, але я сподіваюся, що його ця... не приїде до нас на дачу. Як було минулого разу.

- Ти не ладнаєш з його... дівчиною?

- Вона мені не подобається. Занадто примхлива. Вибаглива. І поводиться так, ніби їй усі винні...

Подругу начебто прориває. Зазвичай, вона так емоційно не висловлювалася про пасію батька. Завжди уникала цієї теми. І вдавала, що її не стосується особисте життя батька. А тут наче в неї накипіло.

- Можеш у нього акуратно уточнити? - Вимовляю з побоюванням.

- Я спробувала, ми на цьому ґрунті щойно й посварилися!

Співчутливо дивлюсь на Мая, кому як не мені знати, що таке не перетравлювати коханку батька. Я з нею живу в одному будинку, і дуже хочу виправити цю ситуацію.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно