Джулія Ромуш - Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш

- Це... твій батько? - Голос охрип, пальці рук тремтять. Тому що зараз я бачу чоловіка, з яким провела разом ніч. - Ага, по ньому і не скажеш, так? В точку. Я б нізащо не подумала. Мая сміється, а я підводжу голову і стикаюся з його холодними очима. - Що вона тут робить? – Сталь у його голосі заморожує намертво. - Тату, познайомся, це моя подруга ... Зрозуміло, що Він не радий мене бачити. Тому що вважає мене поганою. Точно не рівня його ідеальній дочці. Нас пов'язує брудний секрет, про який ніхто не повинен дізнатися.

1

- Нічого собі, скільки їх, - вилітає з мене, поки я круглими очима перераховую кількість лисин у залі.

- Звичайний корпоратив, - Катя зітхає, і я відразу до неї розвертаюсь.

- Десять мужиків? - У моєму голосі не ховається невдоволення. Та я в шоку!

- Слухай, тобі гроші потрібні були, - одногрупниця запитливо смикає брову, - ми зараз свою програму відтанцюємо і вільні. Для розваги їм інших дівчаток замовили.

Жах, отже, повії тут теж будуть? Все-таки потрібно було прислухатися до внутрішнього голосу, коли він буквально репетував, що ідея кепська - пертися на яхту на корпоратив!

– А зійти на берег ще можна? - Закушую щоку зсередини й з надією дивлюся на Катю.

- Тоді потрібно заплатити штраф, - дівчина зітхає і дістає з сумки зім'ятий договір. Який я прочитала по діагоналі, бо була впевнена, що все буде гаразд.

- Готові? Час виходити! - Чоловік з фарбованим чубчиком заходить до нашої каюти, яка служить гримеркою, і активно дає зрозуміти, щоб ми виходили звідси.

- Хвилинку, - бурчу у відповідь, беру в руки договір і швидко ковзаю очима по рядках. Шукаю ту саму суму штрафу. - СКІЛЬКИ?!

Вилітає з мене, коли я знаходжу цифри, які більше схожі на номер телефону.

- Я так розумію, ми вже йдемо? - Катя запитливо на мене дивиться, а мені нічого не залишається, як люто стиснути папір у моїх пальцях і кивнути.

Я на цей підробіток погоджувалася, щоб підробити. Мені гроші кров із носа потрібні. А щоб сплатити штраф, який описаний в контракті, мені ще робіт п'ять знайти доведеться.

Відтягую спідницю якомога нижче, але та вперто підстрибує вгору.

- А ось і перший подарунок! - Кричить у мікрофон мужик із чубчиком, коли ми з Катею з'являємося на невеликій сцені. Зараз я розумію, що справи ще гірші, ніж я думала. Тому що до цього я порахувала лише лисини, а виявляється тут і з волоссям мужики є. І в сумі їх більше ніж десять. Ось чорт! – Цей подарунок від свідка нареченого!

Що? Якого нареченого? Тут же повертаюся до Каті, яка блідне на моїх очах. Тому що не до однієї мене дійшло, що ми ні на якому, його матері, корпоративі. Ми на парубочому вечорі! І дівчаток у гримерці для розваг я не бачила.

"Нам усім ду..." - репетує мій внутрішній голос і починає пити заспокійливе прямо з пляшки. А чого дрібнитись?!

Те, що вже ввімкнули музику, я зрозуміла не відразу, вона просто не перекрикувала істерику в моїй голові. Я бічним зором помітила, що Катя відійшла від серцевого нападу і почала смикатися.

Вирішивши, що після танцю нас точно відпустять, я починаю рухатись. Танець відрежисировано до автоматизму. Жодних відвертих рухів не заплановано. Але мені все одно дуже страшно, бо я відчуваю на ногах та спині чужі погляди. Сідниці буквально горять від чужої уваги. Так, костюми відверті, але хто знав, що я потраплю до компанії збоченців?

Починаючи другий танець, я тверджу собі про те, що надалі думатиму і читатиму всі договори настільки прискіпливо, щоб аж до нудоти.

Гучний свист і чоловічі крики змушують напружитися ще сильніше. Зважаючи на все, святкування почалося, як тільки яхта рушила з місця. Ці амбали вже встигли прийняти на груди.

З кожним новим рухом я все більше відчуваю на собі поглядів. Мимоволі дивлюсь у зал. Жах. Чому всі чоловіки такі величезні? Вони всі в тренажерному залі працюють чи охоронцями в нічному клубі?

Ні, є екземпляри, що відрізняються. Наприклад, ось той, у лляній тенісці та джинсах. Він більше захоплений телефонною розмовою, ніж моїми довгими ногами. І це вселяє в мене хоч якусь надію.

Вам цікаво, коли я почала панікувати так, що з вух пар повалив? Коли до кінця четвертого танцю чортова яхта не повернулася назад! До берега пливти ніхто не збирався. На яхті ми вже знаходимося години дві. І весь цей час пливемо лише в один бік.

- Красуні, хочу продовжити, - мої очі миттєво розкрилися від жаху, коли над моїм вухом пролунав чоловічий голос. Чужий та хрипкий. Я настільки очманіла, що навіть голос на пару секунд зник.

- Вибачте, але ми вже відтанцювали програму, - Катя розтягла привітно губи в посмішці, і вуркотливим голосом почала спілкуватися з чоловіком.

- Впевнений, що ви добре імпровізуєте, - кнур стискає свої величезні пальці на зап'ястя одногрупниці й тягне її на себе.

- Імпровізація в нас кульгає, дядько, - тут уже в розмову вступаю я. Напевно огризатися не найкращий варіант, але знову ж таки я в стресі! А бути милою у всій цій ситуації мені здається просто неможливим.

- Тоді замовляю приват, - він починає голосно іржати й тягне на себе Катю ще сильніше, що та просто спотикається і летить прямо на нього, - дупою тертись кожна вміє.

- Ось і трися своєю! - Шиплю у відповідь і намагаюся хоч якось допомогти подрузі. Перетягнути її на себе. Але в мене нічого не виходить.

- Дитинко, ти що нервова така? - Вже новий голос лунає над моїм вухом, і я буквально завмираю від страху.

В надії переводжу погляд у зал, раптом це все просто якийсь жарт. Чоловіки вирішили так розважитися, залякуючи нас. Чомусь подумки я охрестила чоловіка в лляній тенісці своїм рятівником, а цього зрадника і слід застиг. Схлипнувши, розумію, що нам навіть допомагати ніхто не поспішає. Сидять і спостерігають за тим, що відбувається. Чекають, що буде.

- Хлопці, домовмося, га? - Вимовляю тремтячим голосом. - У нас договір був на танці. Свою частину угоди ми виконали. Давайте ви зараз розвернете яхту і висадите нас?

Впевнена, що мої очі зараз як у переляканого кошеняти. Я дивлюся ними на чоловіка, який стоїть за мною. Молю, щоб він виявився нормальним.

– Ми замовляли дівчаток до ранку. Яхта нікуди розвертатись не буде.

Мої очі розкриваються від жаху вже вкотре. Як до ранку? Як це взагалі можливо?! Тут же повертаю голову в бік Катьки й розумію, що вона мені збрехала. Вона опускає очі вниз і починає кусати губу. Ось сучка! І про що вона мені не сказала?!

- Відбулася якась помилка... Я не знала... Розумієте, я погоджувалася лише на...

- Досить балакати, - чоловік навпроти явно втомився мене слухати. Тому він хапає мене за руку і різко смикає на себе. Примушує зістрибнути зі сцени та тягне у бік столів. Я ж упираюся ногами як можу. Ось тільки наші вагові категорії абсолютно різні. Я комашка в порівнянні з ним. - У мого друга сьогодні свято. Ви ж маєте стати окрасою цього вечора. Згладити дозвілля.

- Не пощастило нареченому з друзями, - шиплю у відповідь і знову намагаюся вирвати руку.

- Це ще чому? - Чоловік повертається до мене і запитально вигинає брову.

- Замовити двох танцівниць на таку компанію, хтось явно затиснув гроші на професіоналок та їхню кількість.

- Ну нічого, ти, зважаючи на все, винахідлива, за всіх відпрацюєш, - відбиває у відповідь цей придурок, і задоволено шкіриться.

Верещу, коли мене штовхають у бік диванчика і я приземляюся між двома амбалами.

Серце вистрибує з грудей як божевільне. Ще трохи й мене правда почне колотити від страху. Катя ж, здається, домовилася з недолюдком, котрий до цього намагається силою її стягнути зі сцени. Тому що на моїх очах вона сама йде до столика, а мужик просто йде за нею. Одногрупниця кидає на мене погляд і збільшує очі. Наче щось сказати хоче. Але мені заважає розгадати її шаради те, що нахабний кнур праворуч вирішив помацати мене за коліно.

- Тільки спробуй, - погрозливо шиплю і намагаюся схопити пляшку зі столу, але не встигаю, мою руку перехоплюють.

- Хто це у нас тут жвавий такий? - Ірже цей покруч і штовхає на диван, що я знову втискаюся спиною в спинку дивана.

- Від дівчинки відвали, - лунає зверху чоловічий голос. Серйозний і навіть трохи із загрозливими нотками. Я задираю голову так, щоб побачити того, хто мені прийшов на допомогу. Я ж правильно зрозуміла? Хоч у когось тут прокинулося сумління?

Потрібно описувати моє захоплення, коли я бачу того самого чоловіка у лляній тенісці? Якого раніше охрестила рятувальником. Зараз до мене доходить чому саме він привернув мою увагу. Він відрізняється від решти. В нього інша зовнішність. Такі очі пронизливі. Карі. І він не дивиться на мене, як на шматок м'яса. Чи це я просто не хочу, щоб моя нервова система схопила інфаркт та романтизую всю ситуацію?

- Мих, ти чого? - Той, що продовжує тримати мої руки, вимовляє зі смішком. Не сприймає слова чоловіка навсправжки.

- Ще раз повторити? Дівча відпусти, вона дала зрозуміти, що компанія їй не подобається, - Господи, ще трохи і я сам йому на шию кинуся. Ну ось чим не принц на білій яхті?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍