Ніколь Кові - Небезпечний, Ніколь Кові

18

СОФІ КЕРР
 

Тернер цілує мою шию і я вже ледь тримаюсь на ногах. Я хочу знати правду. Хочу розуміти, що все, що про нього говорять брехня. Що Кемерон здатний любити і що мої почуття до нього безпечні. Що я справді можу з ним бути...

-Що то за дівчина?-запитую я.

-Вона зі мною зустрічалась. Та на тій вечірці в Норрботтені виявилось, що не лише зі мною. Ще й з Ніком. Я був стращенно злий і відгемселив його. Мене посадили, він був у лікарні. А дівчина... просто зникла.

Після своїх слів він знов засипав мою шию поцілунками, та я не могла заспокоїтись.

-Що ти робив в Норрботтені?

Це не вʼязалось. Нік ніколи б не зустрічався з дівчиною з Паялу. А Кемерон не тусувався б в Норрботтені.

-Жив.-відповідає Тернер і дивиться в мої очі.-Там був мій дім, моя сімʼя, моє життя. Розкішне, багате життя. Та після вʼязниці батько не прийняв мене. Сказав, що я зганьбив його. Мене вигнали з дому і так я опинився в Паялі.

Картинка склалась. Ось звідки брендові речі, хороший телефон. Та якщо в його сімʼї було стільки грошей, чому вони не найняли гарного адвоката? Тому що батько Ніка прокурор. Ось все і склалось.

Тернер відсидів рік через дівчину, яка навіть не кохала його. Втратив через неї сімʼю. Переїхав до Паялу. Ось чому він жорстокий. Ось чому він лідер банди. Ось чому він такий...

Та в голові закрадились і інші думки. Може він дійсно зі мною, бо хоче таким чином помститись Ніку. Він забрав у нього те прекрасне життя, а Кемерон у відповідь забере його кохання?

-Ти хочеш помститись Ніку?-запитала я, дивлячись в ці зелені очі, в яких буквально тонула. Мені ледь вистачало повітря, а серце так швидко билось, що могло розірватись от-от.

Повисла тиша.

Від цього підкошувались ноги, а руки вже не так міцно тримались за кофту Тернера.

-Якби я хотів йому помститись, то розбив би голову, а не забирав дівчину.-відповів брюнет.

-Але ж це ти зараз і робиш...-прошепотіла я.

-Так. Але не через помсту. А через те, що ти зводиш мене з розуму одним своїм диханням.-шепоче він у відповідь і захоплює мої губи.

Жар між нами такий сильний, що я ледь тримаюсь на ногах. Що зі мною? Де та Софі, якою я була раніше?

Я маю хлопця, в нас перерва в стосунках, але ж ми разом. І не дивлячись на це, я, гарно вихована дівчина стою посеред вулиці Паялу і цілуюсь в руках звичайнісінького бандита, який ще й був у вʼязниці.

Що з тобою, Софі? Як ти можеш?

Та я ігнорую будь-який здоровий глузд, бо мені начхати на все. Я кохаю Тернера за його чесність, мужність, за його ніжність до мене. Чортівня... я кохаю його навіть такого жорстокого, сильного і небезпечного...

-Зайдеш?-запитую я, відірвавшись від поцілунку.

-Навіщо?-посміхнувшись, питає він у відповідь і я мнусь та червонію.

-На... чай... чи каву...-заікаюсь я і хлопець сміється.

-Я не ходжу до дівчат на чай.-відповідає Тернер і мені чомусь стає ніяково.-Я зайду, якщо дозволиш лишитись.-шепоче він мені на вухо.

-Лишись.-прошу я і він підкорює мене ще одним палким поцілунком.

 

___________________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

 

Ліжко Софі зовсім маленьке, а квартира геть стара. Я знімаю кофту та джинси і влягаюсь до стіни, коли блондинка нарешті виходить з кухні.

Мене ще жодного разу не годувала дівчина і мені так сподобалось, що я більше ніколи не зможу від цього відмовитись.

Софі відчинає шафу, ховаючись за дверцятами і роздягається, а вже коли зачиняє її, стоїть переді мною в одній футболці.

Її щоки палають і вона майже нічого не говорить. Мовчки лягає біля мене, поклавши голову на мою руку. Я вкриваю пташку ковдрою і відчуваю які гарячі наші тіла.

-Моє ліжко зручніше, тобі так не здається?-шепочу я їй на вухо, граючись з мʼяким волоссям. Довгі світлі кучері просто зводять мене з розуму.

-Мабуть.-відповідає вона і трохи ближче підлазить до мене.

-Чому ти не поновляєшся в коледжі?-запитую я і цілую її неймовірно звабливу шию.

-Тому що...-починає вона і замовкає.-Насправді я не хочу це обговорювати.

-Тобі доведеться, пташко.-шепочу я і повертаю блондинку обличчям до себе.

-Справді. Це не найкраща тема для розмови.

-В тебе немає грошей.-кажу я, бо вже й так все давно знаю.-Завтра ти маєш поїхати і підписати документи на поновлення.

-Що?!-вона різко схоплюється і займає сидяче положення.

-Я оплатив твоє навчання. Ти маєш закінчити Святу Марію.

-Як ти міг, Кемерон?!-ображено говорить вона.-Навчання там вартує шалених грошей. Я ніколи в житті з тобою не розрахуюсь. До того ж, моє навчання - це моя справа і моя турбота. Ти не можеш вирішувати за мене!-галасує вона і я закочую очі.

-Я не збираюсь з тобою обговорювати щось подібне. Ти не лишишся без освіти через відчима збоченця.-відповідаю я і тягну її до себе. На щастя, дівчина покірно лягає на місце.

-Я не хочу там навчатись.-додає вона.-Всі говорять що я повія. Втекла з дому і заробляю в Паялі проституцією. А якщо ще й дізнаються про відчима, наді мною знущатимуться ще більше.

-Не дізнаються.-відповідаю я.-Номер одноразовий, тож той хто грає в цю гру дуже розумний. Доки мобільник, на якому встановлена ця сім карта не ввімкнеться, ми не зможе відслідкувати де знаходиться ця людина. Та повір, щойно я дізнаюсь хто це, він більше тебе не потурбує.-відповідаю я.-Тож завтра я відвезу тебе до Святої Марії і ти підпишеш документи про поновлення і отримаєш свій розклад.

Повисає тиша. В кімнаті темно і світло долинає лише з вікна, за яким глухо мигає фонар.

Я в старій квартирі, на тісному ліжку з найчарівнішою дівчиною світу, яка днями і ночами зводила мене з розуму. Що може бути краще?

Лише поцілунок, який я жадібно краду у Софі перед тим як змушую її заснути в моїх жарких обіймах.

 

****
 

Можливо ви помітили, що назва мого акаунту змінилась. Це вимога букнету, тож не губіть мене і «Небезпечного»!❤️

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно