Ніколь Кові - Небезпечний, Ніколь Кові

Я борюсь сам з собою. Одна половина Кемерона Тернера каже, що не варто втягувати в це Софі, а інша помирає, бачучи її сльози.

Господи, сльози... це ніколи не діяло на мене. Але зараз, коли я бачу як їй боляче і важко, я ніби відчуваю те саме і нарешті відповідаю.

-Ми справді були знайомі з Ніком, ще задовго до того як ти переїхала в Паял.-тихо кажу я і цілую вигин її шиї.-В місті була вечірка. Ми побились.-продовжую я і цілую її підборіддя.-Я навіть не здогадувався, що його татко причетний до поліції. Мене посадили. На рік. За нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Я піднімаю свою руку вище по талії дівчини, під її кофту. Торкаюсь гарячої ніжної шкіри і тану. Цілую щоки, по яким течуть сльози, відчуваючи їх солоний смак.

-Чому ви побились?-запитує вона і я вже геть усім тілом притискаю її до машини, опускаючись губами до шиї.

Я так боявся цих відчуттів. Так боявся, що знову стану теплим і ось це сталось. Через кляту Софі. Холодна стіна яку я будував рухнула. Тепер мені більше не треба робити ті кляті тату чи битись, аби відчувати хоч щось. Аби знати що я досі живий.

-Через дівчину.-відповідаю я.

 

****
 

Я бачу як активно ви слідкуєте за оновленнями книги, тому намагаюсь працювати над її написанням майже цілодобово)))

 

Тож, підтримайте мене коментарем чи підпискою, аби наступна частина вийшла швидше!)

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно