Джейн Лоурен - Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен

14

Ми під'їхали до широкого будинку. Біля нього стояло багато молодих людей у черзі. Ми з Дейвом вийшли з машини і я почула, як хтось мене кличе. Це була Лія, яка стояла разом з Райаном, тримаючись за руки. Вони стояли біля самого входу. Я помахала їм і пішла до них, а Дейв покрокував за мною.

- Привіт! - голосно привіталась я.

- Привіт, крихітко, - відповіла подруга і міцно обняла мене, - Привіт і тобі, Дейве. Як життя?

- Настільки чудово, що я готовий повеселитися сьогодні, - відповів Дейв, переводячи погляд на Райана.

- І це правильна відповідь! Ось Дейв, познайомся - це Райан. Райан - Дейв, - представила їх одне одному Лія.

- Вітаю тебе, Дейве, у Вашингтоні, - промовив Райан і простягнув йому руку.

- Дякую, - стримано сказав він, і відповів на його жест.

- Ну то що, ходімо? Вечірка не чекає.

Ми кивнули і зразу пішли на контроль, оминаючи чергу. У нас швидко пробили квитки і пропустили всередину. Клуб всередині дуже великий, є бар, зона з диванчиками та столиками, і основне: величезний танцмайданчик і не менша сцена. Лунає дуже гучна і сучасна музика. Я не змогла втриматись і зразу побігла на танцмайданчик, потягнувши Лію з собою. Ми протанцювали разом здавалося купу часу, після чого подруга не витримала і повела мене геть з майданчика. Ми дійшли до бару. Я замовила кубу-лібре, а Лія - вино з чимось іще, я не почула. Коли нам видали наші напої, то дівчина заговорила:

- Наші хлопці, здається, подружилися, а ти як думаєш?

- Я їх не бачила з того часу, як ми зайшли сюди, - оглядаючись навколо, в надії побачити Дейва.

- Вони стояли тут біля бару нещодавно, - відповіла Лія. - Тепер без поняття, де вони.

- Мабуть, вони не дуже люблять танцювати, - усміхнувшись відповіла я, допиваючи напій.

- Ну, ну... - замислено заговорила Лія. - Замовимо ще щось?

Я кивнула. Ми замовили ще по одному коктейлю. Потім ще по одному. І так декілька разів... Навіть після такої кількості, я більш-менш могла контролювати себе, а ось Лія після другого коктейлю перестала тримати себе в руках, і стала пити все, що хотілося. Після рому я відчула, як мене починає боліти голова. Уф, все-таки подіяло... 

Як тільки я відставила порожню склянку - до нас підійшли хлопці. Боже, я вже й забула, що вони з нами...

- Привіт, дівчатка! Чому сидимо, чому не танцюємо? - сказав Райан, незграбно спершись об бар.

Опа, хтось також нетверезий.

- Коха-а-а-ний, ти вже тут! Я скучала без тебе, - промовила нечітко Лія і Райан сів біля неї.

Дейв тим часом оглянув мене і сів поруч. У цей час увімкнулася повільна музика. Хлопці почали запрошувати дівчат на танцмайданчик.

- О-о-о, любий, не проти потанцювати зі мною? - запитала Лія, "прилипнувши" до Райана.

- З тобою хоч на край світу. - відповів нетверезим тоном він, і поцілувавши її, потягнув на середину, а я з Дейвом залишилася сама.

Моя голова почала боліти ще більше. Ще трохи, і у мене почне крутитися голова.

- Повірити не можу, що ти споїла Лію, - Дейв адресував ці слова, схоже, мені.

Я обернулася до нього.

- Я споїла? Ти сам розумієш, про що говориш?

- Цілком, бо я бачу тебе. Ти сама зараз нетвереза, - спокійно говорив він, дивлячись мені в очі. 

По шкірі пробігли мурашки, я тяжко вдихнула.

- А це тебе не стосується, - прошепотіла, і перевела погляд на танцмайданчик. 

Так багато пар танцює. Лія з Райаном, ледве перебирають ногами, але все одно танцюють, і навіть встигають цілуватися. Цікаво, як довго протримається їхній союз? Чи може це вже назавжди?

Я глянула на Дейва, він також розглядав їх. На хвилинку у мене промайнула думка про те, що якби ми були такою ж парою з Дейвом? Чи зустрічався він колись з дівчиною? І чи взагалі він вміє бути ніжним?.. Я вирішила не сидіти на одному місці й зробити перший крок у вигляді запрошення Дейва на танець. Може це все дарма і я скоро пошкодую, але якщо я не зроблю спробу вивести його на якісь почуття - буду шкодувати більше. Я встала, поправила свою сорочку, встала навпроти Дейва і впевнено спитала:

- Ти так і будеш тут сидіти?

- А ще є якісь варіанти? - здивовано запитав він. Його очі блукали по моєму тілу то вниз, то вверх.

- Є. Ходімо, - я взяла його за руку і потягнула крізь всі закохані парочки, на танцмайданчик.

Він увесь цей час незрозуміло дивився на мене і вирішив запитати:

- Ані, ти дійсно хочеш танцювати зі мною?

- А я прийшла на вечірку, щоби сидіти? - запитала я. - Якщо не хочеш, то я можу запросити когось іншого...

Я вже збиралася відпустити його руки, але він навпаки стиснув їх ще міцніше і притягнув мене до себе. Настільки близько, що я доторкалася своїм тілом до нього. Гарний знак. Я поклала його руки собі на талію, а своїми руками обійняла його шию. Ми почали легко рухатися під музику. Ми танцювали мовчки, просто дивлячись одне одному в очі. Боже, ну які ж вони у нього красиві... Це були найкращі хвилини цього дня. Цікаво, про що він думає в цей момент?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍