Волтер Айзексон - Стів Джобс

І цей вибір був дуже розумний. Адже, щоб Apple //став успішним проектом, одного лише хорошого дизайну схем, який робив Возняк, було недостатньо. Потрібно, щоби схема інтегрувалася у продукт для споживачів, а як це зробити — було завданням Джобса.

Стів почав із того, що попросив колишнього партнера Рона Вейна спроектувати системний блок.

— Я здогадувався, що у них немає грошей, і тому розробив такий блок, який не потрібно було довго виробляти на верстатах.

Його дизайн передбачав плексигласову поверхню з металевими скобами і верхньою планкою, яка опускалася на клавіатуру.

Джобсу це не сподобалося. Він хотів простий елегантний дизайн, який, він сподівався, виділить Apple серед інших машин із сірими металічними блоками. Походжаючи віццілом електроніки у магазині Масу ’з, він побачив кухонний комбайн Cuisinart і вирішив, що йому потрібна поверхня з легкого пластику. На зібранні «Домашнього комп’ютерного клубу» він запропонував місцевому консультанту Джері Меноку виробити щось подібне за півтори тисячі доларів. Менок, який завжди з підозрою огля-дував зовнішній вигляд Джобса, попросив гроші наперед. Джобс відмовив, проте Менок все одно погодився на роботу. За кілька тижнів він виробив простий пластиковий системний блок, обкладений піною, який не шумів і наче випромінював дружелюбність. Джобс був вражений.

Далі був блок живлення. Такі цифрові генії, як Возняк, не звертали особливої уваги на щось настільки аналогове та земне, але Джобс вирішив, що блок живлення — це ключовий компонент. Він особливо хотів — і це продовжувалося під час його всієї кар’єри, - щоб живлення нацходило так, щоби комп’ютер не потрібував вентилятора. Вентилятори у комп’ютері були зовсім не за законами дзен, вони лише віцволікали. Джобс зайшов у Atari порадитися з Алкорном, котрий добре розбирався в електротехніці.

- Ел направив мене до одного зі своїх розумників, Рода Голта, закостенілого марксиста, який пройшов через кілька шлюбів і був експертом у всьому, — пригадував Джобс.

Як Манок та інші, хто зустрічав Джобса вперше, Голт глянув на нього скептично.

- Мої послуги дорогі, - сказав Голт.

Джобс відчував, що гроші того вартували, і сказав, що фінанси не проблема.

- Він мене просто затягнув у цю роботу, - казав Голт, який із часом повністю почав працювати на Apple.

Замість звичайного лінійного блока живлення Голт змайстрував блок, схожий на той, який використовувався у осцилографі. Він переключав живлення не шістдесят разів за секунду, а тисячі разів. Таким чином живлення зберігалося там протягом коротшого часу і виробляло менше тепла.

- Той блок живлення був таким революційним, як і материнська плата Apple II, — пізніше скаже Джобс. — Рода не надто згадують в історії, коли про це говорять, але дарма. Зараз кожен комп’ютер використовує перемикачі блоку живлення, скопійовані з дизайну Рода.

Незважаючи на всю геніальність Возняка, він ніколи б не зробив такий пристрій.

- Я лише схематично знав, що таке блок живлення, - згоджувався він.

Колись батько Джобса казав, що шлях до досконалості пролягає через увагу до тих частинок, котрі не видимі. Джобс користувався цим принципом у проектуванні мікросхеми для Apple II. Він відмовився від першого дизайну, адже в ньому лінії не були достатньо рівними.

Така любов до досконалості підсилювала Джобсовий інстинкт до контролю. Здебип>шого гакерам та аматорам подобалося налаштовувати, змінювати і підклеювати деталі до своїх комп’ютерів. Джобс уважав, що це не йшло на користь середньостатистичним користувачам. Возняк, будучи в душі гакером, не погоджувався. Він хотів зробити вісім отворів у комп’ютері, щоби користувачі туди могли вставити мікросхеми та периферійні пристрої, які вони хотіли. Але Джобс наполіг лише на двох отворах — для принтера та модему.

- Зазвичай я легка для спінкування людина, але тоді я сказав йому: «Якщо ти так хочеш, то йди і купи собі іншого комп’ютера», — пригадує Возняк. - Я знав, що люди, схожі на мене, згодом вигадають пристрої, які підключатимуться до будь-якого комп’ютера.

Тоді Возняк виграв суперечку, але відчув, що його влада послаблюється.

- Тоді я ще мав владу і міг щось зробити, але так буде не завжди.

Майк Маркула

Усе це потребувало значних витрат.

— Збірка подібного пластикового блоку коштувала б десь сто тисяч доларів, — казав Джобс. — А запустити його у виробництво вартувало б десь у двічі дорожче.

Він повернувся до Нолана Бушнела - шоб запропонувати менший пакет акцій.

— Він запитав мене, чи зможу я вкласти п’ятдесят тисяч в обмін на третину компанії, - пригадує Бушнел. - Я був розумником і сказав, що ні. Зараз смішно про це згадувати у ті моменти, коли я не кусаю лікті через це.

Бушнел порадив звернутися до Дона Валентайна — колишнього менеджера з маркетингу у National Semiconductor, який відкрив Sequoia Capital — фірму з ризикованим капіталом. Валентайн приїхав у гараж до Джобса на «Мерседесі». Він був убраний у синій костюм і сорочку зі стильною краваткою. Його першим враженням від Джобса було те, що Стів дивно виглядав і погано пахнув.

— Стів намагався бути втіленням субкультури. Він носив клочку-вату бороду, а сам був дуже худий і загалом виглядав як Хо Ші Мін.

Валентайн же став відомим інвестором у Силіконовій Долині не тому, що складав враження про людей за їхнім зовнішнім виглядом. Його хвилювало інше. Він переймався тим, що Джобс нічого не знав про маркетинг і розносив свої комп’ютери по роздрібних крамницях.

— Якщо ти хочеш, щоби я вас фінансував, — сказав йому Валентайн, - вам потрібен ще один партнер, який буде знати про маркетинг, доставку товарів і може написати бізнес-план.

Джобс зазвичай був або цинічним, або, навпаки, відкритим до порад від старших людей. З Валентайном, власне, був другий випадок.

— Надішліть мені три кандидатури, — відповів Стів.

І Валентайн надіслав. Джобс зустрівся з усіма ними і найбільше зійшовся з Майком Маркулою, який зіграв неабияку роль у становленні компанії Apple.

Маркулі ледь виповнилося 33 роки, але він уже був на заслуженому відпочинку після роботи в Fairchild і Intel, де він здобув мільйони вироблянням чинів на широкий загал. Він був обережним і проникливим чоловіком із рухами гімнаста, адже займався цим спортом ще у школі. Найкраще йому вдавалося визначати стратегію щодо ціни, доставки