Арістофан - Комедії

погасимо та й пурхнем додому;

Тоді у темряві нічній, без вогню і світла,

Немов та чапля будеш ти болота місити!

Корифей

Овва! Траплялося мені й не таких карати!

Але, здається, я іду просто по баюрах.

260 Тепер, напевне, вже скажу, знову днів чотири

Дощитиме невтомно бог зрання до смеркання.

Поглянь лишень, які гриби на ґнотах насіли, —

Ознака певна, — злива в нас буде неодмінно.

Та й добре, що негода йде: овочі неранні

І вітру з півночі, й дощу дуже потребують.

(Наближаючись до дому Філоклеона).

Але чому назустріч нам не виходить з дому

Наш приятель, суддя старий? Що з ним за пригода?

Він досі млявий не бував. Ні, бувало, завжди

Іде попереду усіх, весело співає,

270 Він дуже Фрініха любив. Станьмо, милі друзі,

Та заспіваймо! Може, він заклик наш почує

І з тої радості хутчій виповзе за двері.

Хор зупиняється біля дверей будинку.

СТРОФА І

Перша половина хору

Що ж за диво, що старий наш не виходить,

Що на голос не озветься?

Може, часом погубив він

Черевики? Може, пальця

збив у пітьмі ненароком,

Та й нога йому напухла?

Все при старості можливе!

Може, пах роздувся в діда?

Був він перше межи нами,

Безперечно, найгостріший,

нічиїх благань не слухав,

А як хто почне просити,

то насупиться, бувало,

Та й відкаже: «Камінь вариш!»

АНТИСТРОФА І

Друга половина хору

Чи вчорашній наш підсудний

в тім причинен?

Одурив, не дався в руки,

запевняв, що друг афінян

І що перший сповістив нас

про події на Самосі.

Чи не тим старий лютує,

аж заслаб на лихоманку?

Це людина норовлива!

Встань, товаришу, не сердься,

Не роби собі гризоти!

Є у нас багач підсудний

з перекинчиків фракійських, —

От його і запакуєм!

290 Підпровадь нас, хлопче!

СТРОФА II

Хлопчик

Татку, татку, подаруєш

те, чого попрошу в тебе?

Корифей

Певна річ, синочку милий!

Говори ж, чого ти хочеш,

Що купити гарне? Певно,

Хлопчик мій про кості мріє?

Хлопчик

От і ні, купи, татусю,

Фіг, вони солодші!

Корифей

Фіг вам?

От і ні, хоч ви повісьтесь!

Хлопчик

Отже, вас не будем більше

проводжати!

Корифей

300 На мою нікчемну плату,

ох-ох-ох!

Мушу я на три душі

М'яса, хліба, дров купити,

А тобі на думці фіги!

АНТИСТРОФА II

Хлопчик

А як архонт не захоче,

Щоб сьогодні суд судив,

Що тоді? Відкіль сніданок

Візьмеш нам? На що надію

Покладаєш? Чи порадиш

Тільки «путь священну Гелли?»

Корифей

310 Ой-ой, горе! Ой-ой, горе!

Присягну, що й сам не знаю,

відкіля обід добудем!

Хлопчик

«Нащо мене бідна мати породила?»

Корифей

Щоб з тобою супокою я не мав,

Хлопчик

О торбинко! «Непотрібна ти окраса,

більш нічого!»

О, о! Наша доля — сльози!

Філоклеон

(за сценою)

Я отут, край вікна,

і сумую давно,

Чую, чую ваш спів,

та не вийду ніяк!

Що робити? Мене

Вороги стережуть,

320 Не пускають до урн

Разом з вами піти —

Засудити когось.

Громовладний наш Зевсе, благаю

тебе, —

Загрими з-під небес, оберни мене

в дим,

У хвалька Проксеніда мене

перекинь,

Або ні — в крутія, сина Селла!

О владарю, зроби мені ласку таку,

Пожалій моїх сліз!

Або блискавки вістрям торкнися

мене,

330 Щоб я попелом став,

А тоді підійми, і далеко завій,

І в солоній киплячій підливі звари,

Або, врешті, хай каменем стану

твердим,

Щоб на нім черепочки лічили.

СТРОФА III

Перша половина хору

Хто ж замкнув тебе та й держить

за дверима? Розкажи нам,

Адже ми товариші!

Філоклеон

Син мій власний! Але тихше, не горлайте!

Ось він спить

Там, на ґанку, перед домом.

Поспускайте паруси!

Корифей

Але за що ж, бідолахо, ображає він тебе?

340 в чому зачіпку знайшов?

Філоклеон

Не дає суддею бути, зла чинити не велить,

У добрі тримати хоче. А мені навіщо те?

Перша половина хору

Ну й негідник! Ну й облудник той…

Демологоклеон!

Все тому, що ти лиш правду,

говорив про кораблі.

Ні, якби не був він змовник, то ніколи б

так казати не насмів?

Корифей

Коли так, то не можна баритися більш!

Неодмінно нове щось придумай

І знайди собі спосіб дотепний зійти,

потай злої сторожі, додолу.

Філоклеон

Що ж придумати можна? Шукайте самі!

Я на всяку пораду пристану.

Так кортить мені мимо тих лав судових

з черепашкою в жмені пройтися.

Корифей

350 Подивись, чи немає де-небудь діри!

Коли є, то пролізь через неї

Та й, укрившись лахміттям старим, утікай,

як тікав Одіссей хитромудрий.

Філоклеон

Позабивано все, що не можна ніде

й комарові малому промкнутись.

Ні, десь-інде шукайте рятунку мені!

Я ж не можу пролізти крізь шпарку!

Корифей

А згадай же, старий, як колись на війні

ти накрав десь рожнів та й моторно,

Мов по сходах, спустився по них зо стіни;

це було, коли Наксос ми брали.

Філоклеон

Пам'ятаю, та що з того? Час той минув,

а сьогодні не ті уже справи;

Молодий тоді був я і красти митець,

і в усім собі сам давав раду,

І ніхто не стеріг мене, — можна було

Утікати безпечно. Сьогодні не те:

360 Цілий відділ закутих у зброю людей

Заступив усі виходи з дому мого.

Бачу, двоє стоять біля самих дверей

І чатують на мене з рожнами в руках,

Мов на кішку, що м'ясо вхопила.

АНТИСТРОФА III

Друга половина хору

Не барись! Якмога швидше

інші хитрощі придумай!

Бджілко, ранок настає!

Філоклеон

Що тут думати? Зубами перегризти треба сіть!

А мисливиця Діктінна за тенета хай простить!

Корифей

Хто шукає порятунку, той наважиться й на це.

370 Ну, давай зубам роботу!

Філоклеон

(з 'являється на даху)

Перегризено! Готово! Але нишком, не кричіть!

Стережімося, щоб шуму не почув Бделіклеон.

Друга половина хору

Ти не бійсь нічого, друже!

Хай-но тільки

писне він, —

Буде гризти власне серце і тремтіти за життя,

Буде знати, що то значить — гордувати

Найсвященнішим судом!

Корифей

Ну, живенько! Мотузку вчепи до вікна!

Обмотай себе нею круг стану,

380 Пригадай Діопейта й відвагу його та й поволі

спускайся додолу.

Філоклеон

Ну, а що, як ті двоє угледять мене і, піймавши,

неначе