Арістофан - Комедії

class="p1">Бделіклеоном — сина, Зевсом свідчуся.

На вдачу запальний він, набундючений.

Бделіклеон

(із вікна)

Гей, Ксантій! Сосій! Де ви? Чи поснули там?

Ксантій

Ой, лихо!

Сосій

Що?

Ксантій

Бделіклеон прокинувся!

Бделіклеон

Біжіть сюди хто-небудь! Швидше, чуєте?

(Виходить з дому).

Старий прокравсь до кухні, щось там нишпорить

140 І шемрає, як миша. Поглядай мені,

Щоб він не виліз діркою помийною!

А ти плечем уприся в двері!

Ксантій

Слухаю.

Бделіклеон

О Посейдоне, що це грюка в комині?

Філоклеон вистромляє голову з димаря.

Ти хто?

Філоклеон

Я дим: угору з димаря іду.

Бделіклеон

Ти дим? А то з яких же дров?

Філоклеон

Із фігових.

Бделіклеон

Клянуся Зевсом, найгіркіший в світі дим!

Та не втечеш, одначе. Де тут заткало?

Назад! Ану поліном прикладу як слід.

Отак! Десь-інде пошукаєш пролазу.

150 А я… Чи є на світі хтось нещасніший?

Тепер я «сином диму» називатимусь!

Сосій

Хто торгає дверима?

Бделіклеон

Обіпрись на них

Що сили є! Я зараз підсоблю тобі!

Ключа пильнуй лиш, поглядай на засувку,

Щоб він борідку згризти не наважився.

Філоклеон

(за дверима)

Гей, що ви, що ви! Відпустіть, мерзотники!

Невже не буде Драконтід засуджений?

Бделіклеон

Тобі журба велика?

Філоклеон

В Дельфах Аполлон

Прорік мені, що я на тріску висохну,

160 Коли який підсудний в мене вискочить.

Бделіклеон

О Фебе-рятівниче! Ну й провіщення!

Філоклеон

Отож пусти, благаю, не губи мене!

Бделіклеон

Клянуся Посейдоном, не пущу тебе!

Філоклеон

То я зубами прогризу тенета ці!

Бделіклеон

А де ті зуби в тебе?

Філоклеон

Ой, біда, біда!

Ну як тебе вмертвити? Гей, меча сюди,

Меча або судейський черепок несіть!

Бделіклеон

Цей чоловік намислив страховинне щось!

Філоклеон

(з вікна)

Богами свідчусь, зовсім ні. Я хтів би лиш

170 Осла продати й упряж: молодик якраз

Настав тепер на небі.

Бделіклеон

Ну а я хіба

Не можу сам продати?

Філоклеон

Та не так, як я!

Бделіклеон

Клянуся Зевсом, краще!

Філоклеон

Ну, виводь осла!

(Зникає).

Сосій

Який надумав привід, як прикинувся,

Щоб тільки вийти з дому!

Бделіклеон

Марно трудиться:

Я розгадав відразу хитрий намисел.

Ану, піди-но сам тварину виведи,

Щоб він мені за двері ані виткнувся.

Ксантій іде і виводить осла.

Чого сумуєш, осле? Що на торг ідеш?

180 Ану жвавіше! Стогнеш? Може, й ти несеш

Якогось Одіссея?

Ксантій

А несе-таки,

Клянуся Зевсом! Ось він, ось, під черевом!

Бделіклеон

А дай, погляну! Де він тут? Оцей, либонь?

Витягають Філоклеона з-під осла.

А хто ти, чоловіче?

Філоклеон

Бачить Зевс, «Ніхто»!

Бделіклеон

Ніхто? Звідкіль?

Філоклеон

З Ітаки, син Утікача.

Бделіклеон

То знай, Ніхто, ніщо тебе не визволить.

(До Ксантія).

Тягни його хутенько! Ти куди заліз,

Хитруне підлий! Як же там, під черевом,

Ти на малого віслюка скидаєшся!

Філоклеон

190 Добром пускайте, бо судитись будемо!

Бделіклеон

За віщо нам судитись?

Філоклеон

За ослячу тінь.

Бделіклеон

Недобрий ти, лукавий, безрозсудливий!

Філоклеон

Недобрий? Я? Нічого ти не відаєш!

Ні, я смачний. Побачиш сам, як спробуєш

Порібрини старого засідателя!

Бделіклеон

Ну, ну, махай додому ти з ослом своїм!

Філоклеон

Клеоне! Друзі судді! Поможіть мені!

Його впихають назад у двері.

Бделіклеон

Тепер собі викрикуй: двері замкнені.

(До Ксантія).

Ану завалюй двері тими брилами

200 І знову добре зачини на засувку,

Підстав ще ту колоду й прикоти сюди

Кругляк великий!

Ксантій

Слухаю.

Філоклеон вилазить ізсередини будинку на дах.

Нещасний я!

Це ж відкіля на мене глина сиплеться?

Бделіклеон

Десь, певно, миша ненароком скинула.

Ксантій

Яка там миша! То судця покрівельний,

Вгорі з-під черепиці, бачиш, висунувсь!

Бделіклеон

Біда! Тим разом горобцем зробився він!

От-от спурхне! Стривай-но! Сітка, сітка де?

А киш! А киш! О Зевсе, та вже краще б я

210 Cтеріг Скіону, аніж батька рідного!

Філоклеона знову заганяють у дім.

Ксантій

Тепер його ми добре наполохали;

Уже ніяк він нишком не втече від нас, —

То, може, нам здрімнути капелиночку?

Бделіклеон

Дурний же ти! Тут зараз ціла кишнява

Збереться судців — будуть батька кликати.

Ксантій

Та де, ще рано! Ледве зазорілося.

Бделіклеон

Вони сьогодні через щось загаялись.

А то здебільша сходяться опівночі;

З ліхтариками сунуть, ще й кургикають

220 Cолодких фрініхо-сідонських співанок,

Та й будять батька.

Ксантій

А хіба не можемо,

Як прийдеться, камінням їх закидати?

Бделіклеон

Чудний! Не знаєш норову старечого?

На ос вони подібні, як розсердяться.

Під стегнами укрите в них жало кольке,

Вони дзижчать, і тнуть ним, і підскакують,

І, наче іскри від багаття, прискають.

Ксантій

Ти не журися! Лиш би каменюк найти —

Я цілий рій судейський розполохаю!

Всі троє сідають на ґанку і незабаром засинають.

Входить хор дідусів, одягнених осами, з торбинками

й палицями, в супроводі хлопчиків з ліхтарями.

ПАРОД

Корифей

230 Ану жвавіш! Наддай ходи!

Гей, Комію, прокинься!

Клянусь, ти перше інший був,

міцний, як псячий ремінь

А нині Харінад іде куди прудкіш од тебе.

Гей, контілієць Стрімодор,

товаришу найкращий!

Чи є між нами Евергід? Чи тут Хабет із Флії?

Ой-ой-ой-ой, ох-ох-ох-ох!

Осталося нас трошки

З того юнацтва, що колись

зійшлося в Візантії.

З тобою ми служили вдвох

і раз — ти пам'ятаєш? —

Вночі блукаючи, стягли ми в булочниці діжку

Та й, поколовши на тріски, городину варили.

240 Але мерщій! Сьогодні ми судитимем Лахета.

Є поголос межи людьми,

що в нього вулик грошей.

То вчора нам казав Клеон приходити завчасно

І злості лютої собі пайок триденний взяти.

Аж нині прийме кару він

за всі свої злочинства!

Але не гаймося, ходім, бо хутко зазоріє.

Світім дорогу, навкруги уважно роззираймось,

Щоб камінь нам не підвернувсь

та й не накоїв лиха.

Хлопчик

Гей, діду, діду, стережися:

тут грузьке болото!

Корифей

Стеблинку підійми з землі та поправ ліхтарик!

Хлопчик

250 Пощо стеблинка? Я отак ґніт тобі направлю!

Корифей

Безглуздий, хто тобі казав

пальцем ґніт рівняти?

Чи ти не знаєш, як тепер трудно на оливу?

Тобі нема журби, а нам дорого купити!

(Б'є хлопчика).

Хлопчик

Ану лиш знову спробуй нас вчити стусанами!

Ми ліхтарі