Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Зоряна вирішила скоротити час на прогулянки торговельними центрами і магазинами. Вона знайшла на сайтах декілька варіантів якісних дитячих фотоапаратів-полароїдів. Залишилося тільки узгодити вибір з Міланою і поїхати за покупкою.

Вона ніяк не могла зрозуміти побажання сестри. Зазвичай для дівчаток п'ятирічного віку купують ляльки з усяким доповненням. А тут подавай таку серйозну річ. Хоча їхня знайома Ілонка була досить розсудливою на свій вік. Мілана взагалі хотіла купити для дівчинки цуценя, але потім передумала. Нехай із домашніми тваринами вирішують батьки.

Також чудовим би рішенням стали ролики або велосипед, набір художника в крайньому випадку. Хоча фотоапарат із миттєвим фотодруком мав свої переваги. З вигляду наче іграшка, такий у дівчачому стилі, а разом з тим тренувальний пристрій для майбутнього митця або дослідника.

Мілана розумілася на подарунках, у цьому не посперечатися, і завжди вдало підбирала особливу річ. Орієнтувалася в першу чергу не на вік, а на вподобання і навіть характер людини. Отож, потрібно ще зорієнтуватися на кондитерські вироби і повітряні кульки. Це вже Зоряна могла зробити без узгодження. Солодощі та розважальні витребеньки були в її компетенції.

До потрібної квартири дісталася без труднощів. По дорозі наглянула вивіску укриття і згадала історію з поліцейським. Усмішка мимоволі розпливлася на обличчі. Тепер їй було весело зі своєї пригоди.

Боязнь людей у формі − це наслідок перетинання кордону. Надивилася вона свого часу на обшуки і виявлення підозрілих осіб. Бувало, що і її не раз запитували про ціль виїзду з України, а ще більше про повернення. Звичайно, усього розповідати не можна було. І справа навіть не в рівні довіри до правоохоронців. Вона володіла інформацією, якою краще не розкидатися у публічних місцях. Чим менша кількість людей знає про справу, тим вона має більше шансів на успіх.

В той день, коли вони з Міланою прибули до Києва, у неї думки увесь час були зайняті серйозною справою. Розмова з поліцейським в укритті змусила її проявити обережність. Зовсім не хотілося бодай згадкою натякнути на важливість її місії. А ще й конспірація з весіллям сестри. Андрій наполягав ніяким чином не видати його плану. Тому Зоряна досить кумедно поводилася із привітним правоохоронцем.

 − От комусь пощастило, − почула дівчина у себе за спиною доволі знайомий голос.

Обернулася і привітно посміхнулася. До неї підходив той самий поліцейський.

− Отакої! Знайомі люди. Це ж Ви минулого місяця опинилися в наших краях і перечікували повітряну тривогу в тутешньому укритті? Я не помилився? − щире здивування чоловіка не залишилося непоміченим.

− Саме так. У Вас хороша пам'ять. Чи це професійна звичка − запам'ятовувати нових людей? − Зоряна включила свою харизматичність.

− Взагалі Ви маєте слушність. Але я також добре запам'ятовую людей, які викликають до себе прихильність.

− І чим я так прихилила Вашу увагу?

− Своєю невимушеністю і позитивом. Подивився у Ваші очі і відразу розпізнав щиру веселу особистість.

− Ого! Ви умієте заглядати в саму душу, − дівчина грайливо підморгнула і розсміялася. − Вибачте, мене уже чекає дуже важлива персона.

− Не смію затримувати Вас ні на мить. Але скажіть хоча б своє ім'я.

− Зоряна.

− Зоря... Ви точно як те небесне світило приносите радість і надію.

Дівчина поспішила зайти в під'їзд, але на останок ще раз обернулася. Офіцер поліції стояв на місці і проводжав її теплим ніжним поглядом. Помітивши, що на нього звернули увагу, помахав на прощання рукою.

Ось тепер Зоряна остаточно була спантеличена. Чоловік у формі виявився досить приємним і тактовним. Він викликав довіру. Невже її зацікавив цей правоохоронець? І тоді, у сховищі, вона ніяковіла від його присутності, тому що він привабливий чоловік, а не охоронець закону.

Ступивши за поріг квартири, Зоряна поринула в атмосферу свята і зосередилася на привітанні іменинниці.