Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Тиждень тягнувся одноманітними днями. Мілана не звикла так довго відпочивати на місці.

Зазвичай слово відпочинок асоціювався із активним проведенням часу. У місті то були екскурсії, прогулянки з друзями або втілення маленьких мрій, як наприклад, катання на ковзанах взимку чи на роликах влітку.

Тут, в селі, із задоволенням ходила до річки, прогулювалася на велосипеді. Раніше у них була своя велика компанія. Збиралися гуртом, грали ігри, їздили на великах в сусідні села. Це було в дитинстві і трішки в юності. А після школи порозліталися хто куди. Мілана теж рідше навідувалася до баби з дідом. А як приїжджала, то на кілька днів. Навіть не встигала з рідними набутися, не те що до друзів виходити. З деякими продовжували спілкуватися у телефонному режимі. Але чим дорослішими ставали, тим більше додавалося особистих справ.

От і цей тиждень доводилося понудьгувати. Мама приїжджала на перші вихідні. Побула, наготувала доньці напівфабрикатів, щоб та менше часу стояла на кухні. Привезла повно фруктів, молоденьких овочів з перевірених парників. Ясна річ, усе має бути якісне, смачне і корисне. Олена Іванівна була готова залишитися на цілий тиждень, але доня запевнила, що така опіка зараз не так потрібна як буде за кілька місяців. Дала слово, що на літо приїде до батьків і побуде у них аж до повернення Андрія.

Марія Миколаївна щодня дзвонила по декілька разів. Хотіла пересвідчитися, що з невісткою усе гаразд і точно не потрібно приїжджати найближчі кілька тижнів. Хоча і тут довелося дати слово, що обов'язково сповістить, коли щось потрібно купити важке або габаритне. Мілана не хотіла сперечатися з обома матерями, тому що розуміла їх хвилювання. Але ж їй було досить добре у селі.

Будинок обладнаний не гірше квартири − дідусь постарався. Господарства у неї не було. Жодної курки чи качки. Вистачало того, що купувала у знайомих господинь. Робота вчителя − це невідзначена кількість годин у школі з продовженням вдома. Якби мала уже сім'ю, тоді інша справа. Коли живеш сама, стараєшся витрачати мінімум часу на побут. Тим більше, що цього року займалася кількома проєктами он-лайн. Їй точно було в думках не до живих створінь, яким потрібна увага. Хіба що квітник і невеличка ділянка на городі під полуниці і зелень. Але то сезонна справа. І це рахувалося активним відпочинком на свіжому повітрі.

Відкритим питанням залишався візит у Київ на день народження Ілоночки. Зрозуміло, що вона аж ніяк не зможе туди потрапити. Висилати подарунок поштою − це запасний варіант, але ненайкращий. Велику надію покладала на сестру. Зоряна мала справи у Києві і збиралася невдовзі приїхати. Остаточної дати сестра ще сама не знала. Пообіцяла уточнити ближче до п'ятниці.

Мілана сповістила Оксану, маму дівчинки, що її приїзд відкладається на невизначений термін. Пояснила свій стан. Жінки відразу порозумілися. Оксана прекрасно усвідомлювала ситуацію, адже сама була мамою. Проте Мілана попросила поки що Ілоні нічого не говорити. Подарунок дівчинка отримає у свій день народження. І це не обговорювалося.

Так що до п'ятниці вчителька тішила себе прогулянками у саду, читанням книг із дідової бібліотеки, переглядом українських фільмів за 2023 рік і комплексом дихальних вправ для покращення самопочуття. За харчуванням слідкували обидві матері.

Андрій частіше писав повідомлення протягом дня. На відеозв'язок виходили як і раніше по вечорах. Але уже не так пізно. Чоловік контролював час відходу до сну. Хоча Мілана встигала висипатися вдень. У неї тепер був особливий режим дня. Напряму залежав від її настрою і бажань.

В середу дзвонив Михайло. Привітав із одруженням. Нагадав, що це з його легкої руки Мілана познайомилася з Андрієм. Вважав себе Божим посланцем і поєднувачем сердець. Вибачився, що раніше не телефонував. Він тривалий час був на реабілітації. Потім знову вирушив на передову, в свою бригаду. Але тепер входить у штат реабілітологів для воїнів-ветеранів. Він як спортсмен має навички фізичного відновлення. Та й психологічна стійкість теж стала в пригоді. А наступного місяця збирається навідатися до Мілиної школи. Це Андрій наполіг.

Доручив організувати зустріч дітей з воїнамиодносельцями. На скільки це можливо. Тож тепер він з'ясовує, хто воює, а хто у госпіталі чи у відпустці. А ще має особисто привезти розписаний прапор, який підготували побратими із спецпідрозділу.

Про свою вагітність Мілана промовчала. Розкаже через місяць при зустрічі. А то ще товариш передумає приїжджати, щоб не завдавати їй зайвого клопоту.

Настрій у жінки значно покращився. В голові почали з'являтися ідеї стосовно кімнати бойової слави, підготовки учнів до зустрічі із захисниками і ще чимало інших думок.