Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

− Ланочко, рідна моя. Ти навіть не уявляєш, на скільки я щасливий.

− Андрійку, я так хочу обійняти тебе.

− Кохана, обіймемося. Вже зовсім скоро.

− Але лікар рекомендує мені утриматися від поїздок.

− І нехай. Будь вдома. Побережи себе і нашого малюка.

− Ти не засмучуєшся, що я не приїду? Не знала, як тобі сказати...

− Ланочко, я дуже хочу тебе бачити прямо зараз. Але ж прекрасно розумію ризики. У нас попереду ще стільки зустрічей. Та що там зустрічей. У нас попереду довге сімейне життя.

− Мені тебе так не вистачає...

− Тільки не хвилюйся. Давай я скажу мамі, щоб приїхала до тебе на ці вихідні. А ще краще на цілий тиждень.

− Не хочу завчасно турбувати Марію Миколаївну. Та й моя мама вже готується навідатись. Може, ще її переконаю не вириватися в дорогу. Я ж не маленька. До сьогодні прекрасно давала собі лад. То ще місяців шість зможу обійтися без помічниць.

− А термін який?

− Приблизно п'ять-шість тижнів.

−Тобто півтора місяці?

− Десь так.

− Все одно потрібно, щоб час від часу з тобою хтось був.

− Ой, уже Зорянка добивається до мене. Точно мама не втримала свою радість.

− О! То нехай Зоря до тебе їде. Досить з неї чоловічий характер проявляти. І так скільки справ налагодила.

− Ну от. Робиш з мене безпорадне дитя.

− Не сердься, Ланочко. Я просто хочу, щоб ти в разі чого мала підтримку. Це ж берегтися треба.

− Я ж не кришталева ваза, щоб з мене пилинки здмухувати. Вагітність − це не хвороба, а особливий стан.

− Так, дружина. Відставити прирікання. Наказую бути радісною і щасливою.

− Чоловік та ще й капітан. От мені пощастило, − Мілана заспокоїлася і дійсно тепер відчувала радість.

Не хочеться турбувати рідню і відривати когось від справ. Але їй дійсно буде краще провести тиждень у приємній компанії.