Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

- Приблизно п'ять-шість тижнів, − лікар дивився на монітор і диктував медсестрі висновок ультразвукової діагностики.

− Все гаразд, лікарю? − Мілана намагалася зчитати інформацію з обличчя лікаря, який все ще продовжував обстеження.

− Відхилень на разі не фіксую. Але є підвищення тонусу нижньої стінки матки.

− І що це означає?

− Є певна загроза для переривання вагітності. Проте це не остаточний висновок. Подивимося ще на результати Ваших аналізів. Тоді зможемо побачити загальну картину.

− Віктор Васильович, мені завтра їхати до Львова. І взагалі тиждень поїздок розплановано.

− Мілано, ось тут вже Вам вирішувати. Але якщо ця вагітність бажана, утримайтеся від надмірних навантажень найближчі два тижні. Зрозумійте, у Вас ще зовсім малий термін. Для поїздок протипоказань немає. Але організм ослаблений і гіпертонус може посилитись. Я не говорю лягати в стаціонар. Випишу ліки та вітаміни для зменшення тонусу і правильного розвитку плода. Здорове харчування і прогулянки на свіжому 68повітрі допоможуть покращити самопочуття. А ще подбайте про позитивні емоції. Вдома є кому попіклуватися про Вас?

− Зараз я живу сама. Чоловік військовий. Батьки в іншій області. Але я й сама дам собі раду. Тиждень точно зможу відпочити.

− От і добре. Результати аналізів будуть ближче до обіду. Зайдіть до мене після другої години. Подивимось на загальну картинку. І тоді розпишу Вам профілактичне лікування.

 − Дякую, Вікторе Васильовичу. До зустрічі, − Мілана вийшла з кабінету гінеколога.

У неї було двояке відчуття: хотілося стрибати від щастя, що вагітність підтвердилася, і готова була розревітися, що поїздка до Андрія скасовується.

Вчора увечері вона зробила тест. Він показав негативний результат. Тільки потім перечитала інструкцію, де рекомендувалося проводити перевірку вранці. Так що чоловікові нічого не розповіла. Навіщо передчасно давати надію. Раптом і справді немає вагітності.

Зараз все прояснилося. Але від цього ще більше плуталися думки. Як сказати Андрієві, що не приїду? Розкажу про загрозу − буде сам хвилюватися. Тим більше, що не може бути поруч. Сказати тільки, що вагітна? І не пояснювати деталей? Але ж він по очах побачить, що недоговорюю. Коханий, якби ти був поруч...

− Жіночко, Вам погано? − до Мілани підійшла чергова медсестра. − Ви якась дуже бліда.

− Ні-ні. Все гаразд. Трішки розхвилювалася. Щойно від лікаря. Підтвердив мою вагітність.

− Вітаю! В ці страшні часи мало хто наважується заводити дітей. Хоча цього року кількість новонароджених зросла. Ось навіть цього місяця уже п'ятеро виписали і ще декілька породіль в очікуванні. І під час тривоги роди приймаємо. Так що не хвилюйтеся. Лікарі у нас чудові. Все у Вас буде добре.

Мілана вийшла на свіже повітря. Їй стало краще. І раптом сильно захотілося їсти. Вранці не снідала, бо аналізи здавати і трохи нудило. Тепер організм вимагав поповнення ресурсів. Точніше два організми нагадували про себе. Згадка про малюка викликала посмішку і стало так тепло на душі.

Поки йшла до продуктового магазинчику, вирішила поділитися новиною з найближчими людьми.

− Привіт, мам. У мене дуже хороша новина.

− Привіт, донечко. Ти ж завтра до Львова їдеш. Ми з татком теж приїдемо. Хочемо побачитися з тобою.

− З'явилися обставини.

− Кажи. 

− Я вагітна.

− Ланочко... − в телефоні зависла тиша.

− Мамо, ти як? Ти ще зі мною? − Мілана на мить захвилювалася, що у мами шок.

− Я тут. Доню, я така щаслива...

− Мамулечко, ти що там? Плачеш?

− Радію, сонечко моє. Слухай, а може до лікаря потрібно показатися. Ти як себе почуваєш? Андрієві вже сказала? Ой. А тобі можна в таку далечінь їхати?

Материнське серце відчуває все на відстані. Потік запитань не давав Мілані спокійно пояснити ситуацію. Всі ці запитання і так не залишали її думок.

− Мамо, поїздку доведеться скасувати. Я щойно від лікаря. Рекомендує поберегтися і відпочити в домашніх умовах.

− Це правильно. А давай ми з татком до тебе приїдемо на ці вихідні. Або я сама на весь тиждень. Хочу попіклуватися про свого майбутнього внука. І тобі буде веселіше.

− Давай ми про це пізніше поговоримо. Татові скажеш чи я сама увечері зателефоную? Не хочу, щоб теж розплакався на роботі, − останню фразу видала жартома, хоча таку реакцію не виключала.

− Дзвони нам увечері на відеозв'язок і тоді вирішимо, хто і коли до тебе навідається.

− Люблю тебе, мам.

− А я вас: тебе і твоє маля.

Тепер потрібно написати Андрієві. Зараз до нього недодзвонитися, а до вечора він точно дізнається від когось з рідні. Такі новини потрібно дізнаватися від першоджерела. "Я вагітна" − у цю фразу вкладалися всі слова, емоції і почуття. Не потрібно великого тексту, красномовних висловлювань. Два слова промовляли про життя, продовження роду, єдність сердець, приємні турботи.

Повідомлення було переглянуто в ту ж мить. Екран засвітився сповіщенням вхідного дзвінка.