Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Містика/Жахи » Далекий край , denys storm and arcanum 📚 - Українською

denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Далекий край" автора denys storm and arcanum. Жанр книги: Містика/Жахи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 66
Перейти на сторінку:

Микита доклав усіх зусиль і відчинив вікно, не гаючи жодної секунди він застрибнув туди.

– Прийом, опосум, ти на варті, – Микита.

– Зрозумів тебе, пугаче, прийом, – Влад.

– Який опосум? Папку шукай швидше! – Феня.

– Гніздо, не можу знайти! – Микита.

– Шукай у шафі, – Феня.

– Вона жовта? Прийом! – Микита.

– Та ні, чорна, як зрозумів мене? – Феня.

– Не зрозумів, це так чи ні? – Микита.

– Прийом, як чутно? – Феня.

– Не чую тебе, гніздо! – Микита.

– Ти що там накрутив, прийом... Влад як чути? Владе! Опосум прийом! – Феня.

– Опосум тут! – Влад.

– Передай йому, що чорна папка, – Феня.

Влад підбіг до вікна і щось сказав Микиті.

– Пугач зрозумів, прийом! – Влад.

– Та швидше ви, о... Господи, подарував Бог помічників! – Феня.

– Гніздо, це опосум, пташка летить на місце, прийом! – Влад.

– Що? – Феня.

Медсестра вже вийшла з їдальні та йшла до медпункту.

– Гніздо, дозволь відступати! - Влад.

– Ні, як же він? – Феня.

– Чекаю на вказівки, – Влад.

В останній момент Микита виліз і побіг до Влада.

– Прийом, це пугач, гніздо, завдання виконано! – Микита.

– А вікно, чому не зачинив? Вона ж дізнається! – Феня.

– Немає часу, ми з опосумом уже летимо до тебе, кінець зв'язку, – Микита.

Микита сховав папку під футболку та спокійним кроком попрямував до Влада, який уже встиг далеко відбігти.

– Ти чому на зв'язок не виходив?

– Та я натиснув щось, а воно вимкнулося.

– А хто казав, що вміє користуватися рацією?

– Ну, я думав, що вмію.

– А що у папці?

– Та я не дивився. Пішли до нього швидше, бо зараз помітять нас.

Хлопці пішли на пляж, а потім у ліс. Медсестра не одразу побачила, що папка зникла, але коли почала перевіряти документи, одразу виявила пропажу. Вона одразу покликала вожату.

– Тут був хтось!

– Я не бачила.

– Зникла папка.

– Як зникла?

– Хтось заліз у вікно і викрав її.

– Феня…

– Ні, він не сунеться сюди. У нього тут є помічники. Ти послала шукачів за книгою?

– Так, але вони нічого не знайшли.

– От чорт. Як так? Жалюгідний старий нам всю справу зіпсує. Значить слухай, сьогодні відправ більше шукачів за ним, нам потрібна ця папка, без неї вся справа коту під хвіст.

– А книжка?

– Плювати на книгу, стара карга не побачила, це її проблеми, папка дорожча. Нехай прочешуть весь ліс, але нам потрібна ця папка, а цим старим нехай пообідають, він нам як кістка у горлі, а я давно говорила господареві, що прибрати його треба.

– Добре, я Вас зрозуміла.

– І з'ясуй, хто з цих шмаркачів, знюхався з ним. Їх без черги. Все зрозуміло?

– Так.

– Тоді роби хоч щось!

– Вожата кулею вилетіла з медпункту і побігла в корпус.

На пляжі була дискотека, її влаштовували щодня, але мало хто танцював, усі були стурбовані зникненням хлопця. Навіть старші були трохи напружені, адже дуже часто батьки почали забирати дітей. Старша вожата була схвильована, вона дивилася на всі боки, ніби хотіла встежити за всіма. Аня лише й спостерігала за нею.

– Бачиш, як вона дивиться на всіх? – звернулася Аня до Жені.

– Ну, дивиться та й дивиться, що такого?

– Ні, тут щось недобре.

– Може, простежимо за нею?

– Ні, треба порадитися з тим старим, а то ми ще гірше зробимо.

– Як скажеш.

Микита і Влад прийшли до Феофанія, але того не виявилося на місці, вирішивши його пошукати, хлопці знайшли лише бінокль та обкладинку від книги, таке розташування речей підштовхувало до думок про те, що його вбили, або він втік. Рація теж мовчала. Хлопці розійшлися в різні боки і вирішили обшукати місце, де жив Феофаній. Вони розуміли, що часу у них мало, їх можуть запідозрити і тоді план провалиться. Декілька хвилин безуспішних пошуків і Микита запанікував.

– А якщо вони його вбили? – зі страхом сказав Микита.

– Та не може бути, він такий бадьорий і хитрий дідок, напевно, прорахував усі їхні ходи, а значить він повинен був нам залишити якусь звістку з подальшими вказівками, – міркував Влад.

– Логічно, тоді гайда шукати, – заспокоївшись, відповів Микита. Хлопці обійшли ділянку знову, але нічого не знайшли і тут Влад згадав обкладинку книги, вони знайшли її та спробували відшукати якийсь напис, і знайшли.

1 ... 30 31 32 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Далекий край , denys storm and arcanum», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Далекий край , denys storm and arcanum"