denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Хлопці, вибачте, що наражаю вас на небезпеку, але ми повинні перемогти зло! Зараз я недалеко від табору, але вам мене бачити поки що не потрібно. Швидше за все, вас запідозрять. Якщо вас питатимуть про мене, все заперечуйте, кажіть, що ви мене і знати не знаєте, це заради вашої ж безпеки. Папку залиште біля сьомого дерева від мого будинку, праворуч від нього, на дереві є схованка, там її й залиште. Постарайтеся не спілкуватися з іншими, щоб не привертати зайвої уваги! Рації залиште біля табору, на галявині безсмертників, там ви і знайдете подальші вказівки.
Цю обкладинку спаліть! Бережіть один одного! До зв'язку. Феофаній.»
– Тобі не здається це дивним? – запанікував Микита. – Ну себто, нам загрожує небезпека?
– А ти думав це розваги?
– Ні, ну якщо тільки трішки, – схвильовано промовив Микита.
– Так я й думав, гаразд, давай зробимо так, як сказав дід, все одно у нас немає іншого вибору.
– Ну гаразд, зробимо так.
Влад і Микита зробили все точно так, як їм наказав Феофаній, записку з подальшими вказівками вони знайшли, але не встигли прочитати, адже були близько до табору і їх помітили вожаті.
– А що це ви тут робите? – грізно запитала старша вожата, яка була не в кращому настрої, і до них одразу підійшли кілька вихователів.
– Так, прогулюємося, – тремтячим від страху голосом сказав Микита.
– Так, просто ходимо тут, – підтвердив Влад.
– Ходімо зі мною! – сказала вожата і повела хлопців у корпус.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Далекий край , denys storm and arcanum», після закриття браузера.
