Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

Мініатюрна білявка в дорогому костюмі все ніяк не припиняла свого потоку обурення його некомпетентністю.

Ну хіба міг він досягти якихось результатів, коли ні доказів, ні зачіпок немає? Жодного прогресу. Капітан Мур, вважала інакше. Він кинув оком на шефа Вомерфілда - тот похмуро роздивлявся власний манікюр і не збирався рятувати Дастіна.

- А що із родиною Ділейні? Що вони кажуть? - прозвучало нарешті хоч одне питання на його адресу.

- Вся сімейка відмовчується як тільки може. Жодного слова не вдалося витягнути. А його брата та сестру я знайти поки що не зміг. За словами сусідів, ті давно виїхали з будинку, як і сам Артур, кілька років тому мінімум. І з того часу не з'являлися в цих краях. Де живуть зараз  - невідомо. Недружні вони. Уся ця родина. 

- А що з синьою фарбою?

О'Ніл подумки прокляв білявку.

- Я дійшов до окружного коронера. Проби брали усі, включно з інтернами, прибиральниками та головним коронером, і нічого. Жодних слідів на шкірі, наче фарба розчинилася чи випарувалася. Нічого.

- Ви з мене глузуєте? Блакитну фарбу на шкірі жертв бачили усі! - лютувала капітан. - Чому мені рекомендують вас як кращого детектива, а на ділі ви тикаєтеся наче сліпе кошеня!

Вона вочевидь вичерпала свій запас лайок і перейшла до погроз. Говорила вона спокійно, але Дастін не оманувся.

- Якщо ви, детективе О'Ніл, не просунетеся в цій справі найближчим часом, я серйозно замислюся про те, що ви більше не підходите на роль провідного детектива. Ці розслідування мають пріоритетний статус на прохання найвищих членів нашого суспільства. Ви ж не хочете їх засмучувати?

Детектив хотів закурити і виявитися якнайдалі від цієї дамочки. Нічого корисного вона йому не повідомила, лише сипала погрозами. Не спрацюємося, подумав О'Ніл, подумки перебираючи варіанти, що залишилися.

- Звичайно, капітане Мур. Зробимо у найкращому вигляді. Шефе Вомерфілд, дозвольте йти?

Шеф поліції Юджину не відповів, але капітан хотіла залишити останнє слово за собою.

- Краще б щоб так і було. Інакше мені доведеться особисто зайнятися цією справою.

Білявка вказала на двері. 

- Ви вільні.

   ~~~

- Я-в-це-просто-не-вірю! Четвертий день - сонце! - захоплено й здивовано вигукнув замерзлий Стівен, коли рано-вранці компанія вилізла з намету на сонечко. Тоні залишився на місці відсипатися  - у його термосі справді виявився зовсім не чай.

Пітер потягнувся і позіхнув, здригаючись на холодному вітрі, ще не прийшовши до тями після сну.

- Так, сонце. Тільки якось від нього зовсім не тепло.

Але його бурчання вже ніхто не слухав.

- Хлопці, нумо збігайте, принесіть дров для багаття - вчорашніх обмаль залишилося. Давайте швидко. Зараз зберемо усього на сніданок, тож без вогню не обійдемося. Та й зігрітися треба.

Джеймс і Пітер вирушили в найближчий перелісок - там повалених колод було більш ніж достатньо, і як виявилося, вони були сухішими, ніж ті, що валялися прямо на пляжі.

- Я спав як немовля, - похвалився задоволений собою Пітер, підбираючи велику колоду. 

- Прокидався кожні дві години і волав? 

- Дуже смішно. 

Джеймс хмикнув. Він також добре виспався. Чи втома взяла гору чи йому просто пощастило, але снів він не бачив. Він щулився під свіжим ранковим бризом, а в голові панувала рятівна порожнеча. Він давно не почував себе так добре та спокійно.

- Треба повернутися швидше, поки я не перетворився на напівфабрикат, - ледь чутно буркнув Піт, а Джеймс задоволен посміхнувся.

- Припини, ніхто на тебе не позариться.

- Ти про що?

- Упевнений, як їжа ти точно нікого не привабиш. Аж надто мало в тобі м'яса і багато всяких там кісточок. Не цікаво.

Пітер спробував штовхнути друга, але без особливого успіху.

Хлопці повернулися до табору, коли вже прокинувся Тоні. Він наполегливо відмовлявся витанцьовувати обіцяний канкан, посилаючись на те, що ні про що таке не пам'ятає і в терміновому порядку зажадав гарячої кави та сендвічів.

- Агов, Тоні, що було у твоєму термосі? Джин? - роздратувався Стівен, коли Ентоні приклався до фляги з водою. 

- Я ще вчора помітив дивний запах, але вирішив, що маю проблеми з нюхом. Гей, ти в порядку? Вода холодна, ти застудишся!

Ентоні посміхнувся і підморгнув Джеймсові.

- Та все гаразд, не метушися, Стіве. Просто пити хочу.

Стівен віддав Тоні свій термос і примовив.

- Ось, тримай, тут солодкий чай, має допомогти. Але тепер тобі не відкараскатися: з тебе канкан і миття посуду, - несподівано нагадав він, і Тоні поперхнувся.

Після ситного сніданку зі вчорашніх підігрітих сосисок і тостів Джеймс і Пітер вирушили на прогулянку. Стівен приліг відпочити перед дорогою назад, Тоні закінчив прибирати після вчорашнього бенкету, влаштувався поруч із братом і, прихопивши папір і олівці, заходився замальовувати океан.