Валерія Дражинська - Я хворий тобою, Валерія Дражинська

- Міра?! Здивований! - усміхнувся він, - Чим зобов'язаний?

- Я з Олегом розмовляла, він запрошує нас сьогодні в клуб. Він буде зі своєю дівчиною. Ти не проти? - на одному диханні випалила я.

- Не проти, - він відверто розважався, чутно було по голосу.

- Ну, я піду?

- Куди?

- З Оленою прогуляюся, подругою Олега.

- Добре! - і поклав слухавку.

Я все ж скористалася машиною. Забрала Олену, і ми цілих дві години каталися містом із пляшкою шампанського, розмовляючи ні про що. Вона вже близько трьох років була постійно непостійною дівчиною Олега. Це були ще ті дві гуляки! Ми з нею рідко спілкувалися, але завжди весело. Що мені в ній особливо подобалося, це абсолютне небажання лізти в чуже життя. Сідаючи в дорогущу машину з водієм, єдине, що вона сказала це:

- Класна тачка! - і жодних розпитувань.

Потім був кінотеатр у ТЦ, де ми всім зіпсували перегляд, постійно коментуючи фільм і сміючись над своїми же жартами. На спроби людей на нас шикнути, поруч був Вадим. Знаю, що негарно, але ми просто не могли стриматися від сміху. Після піцерії, в якій ми удвох переїли, були бутики, де купили собі сукні на сьогоднішній вечір, а точніше ніч.

 

Дівчата реагуйте якось будь ласка. Якщо подобається книжка ставте зірочки) Та підписуйтесь

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно