Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 27.

Зірвавшись з місця, я знову почала бігти, мчала зі всіх ніг і зупинилася лише тоді, коли почула звук машини. Сподівалася, що слух мене не підводив, мріяла про те, що десь поруч була траса, значить порятунок був зовсім близько. Прислухалася до звуків і йшла на шум, а вже через кілька хвилин дійсно вийшла на дорогу і не відразу повірила своїм очам, коли побачила, як повз мене проносилися машини. Значить траса була не глуха, тут їздили люди, значить хтось таки міг зупинитися і відвезти мене в місто!   

  

Розгладивши волосся, і поправивши одяг, щоб не здаватися настільки неохайною і не відлякати водіїв, я підняла руку і спробувала зупинити зустрічну машину. Перші кілька спроб не закінчилися успіхом, але було рано впадати у відчай. Подумаєш, я готова була чекати, головне, щоб водій виявився адекватним, а то пригод на найближче майбутнє мені вже вистачило.   

  

Всесвіт немов почув мої слова і поруч зі мною зовсім скоро зупинилася машина, за кермом якої сидів дідусь, який із задоволенням погодився підкинути мене до міста.  Забравшись на заднє сидіння його позашляховика, я втиснулася в крісло і намагалася зігрітися. Дідок щось питав, але я удала, що заснула. Що я повинна була відповісти на питання "як я тут опинилася, одна в лісі, за вісімдесят кілометрів від Парижа"?   

  

Це ще не так і далеко було. Я взагалі очікувала того, що опинюся на краю Всесвіту.   

  

Як не старалася все не могла заспокоїтись. Водій забарився, дістаючи щось з бардачка, включаючи радіо і налаштовуючи дзеркала, а я сиділа і продовжувала нервувати. Серце шалено калатало, і я не могла зрозуміти чому. Відкривши очі, я все ж таки зважилася подивитися у вікно, але тільки для того, щоб в останній раз озирнутися назад і... зустрітися поглядом з НИМ. Він стояв біля узбіччя, курив сигарету і невідривно спостерігав за тим, як я намагалася від нього втекти. Чортів недолюдок! Якби поглядом і силою думки можна вбивати, а силою думки зменшувати на атоми, то я б відразу скористалася цією можливістю.   

  

Він ніби читав мої думки, чув усе, про що я думала, і я бачила, як він ворушив губами, мені навіть не треба було придивлятися, щоб розглянути. Я і так прекрасно знала, що він вимовив... В моїх вухах дзвеніла ця фраза: "ТИ МОЯ!"...                                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                     
                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно