Джулія Ромуш - Пастка для Бродського, Джулія Ромуш

  

  - Було один раз ... Ми тоді з Ромкою п'яні були і якось знаєш випадково чи що вийшло... А потім все, як завжди.  - Подруга сидить, опустивши погляд. 

  

  - Та ну тебе! У мене теж особливо салютів не було ... поки Вадим не почав снитися. 

  

  Ми починаємо сміятися з Алінкою. 

  

  - Гаразд, якщо все піде за планом, то завтра буде і салют, і вибухи, і важкі зітхання.  - Каже подруга. 

  

- Ну ти ж розумієш, що не в моїй квартирі?  - Запитую у подруги. 

  
 - Звичайно, ти ж будеш керувати своїм жезлом.  - І вибухає від сміху. 

  

Ага, нехай жеребець спочатку пар свій випустить після сьогоднішнього дня.  А то дуже вже заведений сьогодні був цей мачо. Якби не Лялька, я б уже стогнала "Ще, ще мій пане" 

  
Вранці ми з Алінкою штовхаючись і бігаючи по квартирі збиралися на роботу. Ух, чорт, ледве встигли. А то після вчорашнього запізнення Наталія чекала мене практично  біля ліфта.  Робота прям падає з рук, я переживала, як перед першим разом.  Ааа, та що ж це таке? 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно