Лаванда Різ - Без тебе ніяк, Лаванда Різ

- Я вже розпорядився, щоб накрили на стіл, - подав голос Адам, який посів дивну позицію спостерігача. - Ти навіть пожертвувала своїми особистими планами на цей вечір? Хм, треба ж.

- От вже ніколи б не подумала, - проходячи повз нього, шепнула йому Єва, - Що ти і для мене зіграєш роль доброго Санти. Дякую за поблажливість і подарунок.

- За той або за цей? Між іншим, для тебе в цій іпостасі я не вперше. У перший раз я зробив тобі дитину, - з іронією кинув він їй услід. І Єві коштувало великих зусиль, щоб не озирнутися і не нагородити його ненависним поглядом. Але факт залишався фактом - це було їхнє друге спільне Різдво.

- Ніколасе, їж! - строго зробив він зауваження синові, який колупався у своїй тарілці.

- Це не смачно. Гидота! Я не буду їсти! - уперлася дитина, відштовхнувши від себе приготовлену для нього на пару рибу та овочі.

Очі Адама звузилися, він відклав свою виделку у бік, даючи зрозуміти  синові, що вкрай розчарований його поведінкою.

- Гей-гей, сонечко, - втрутилася Єва. - Може ти не знав, що найміцніші і відважні воїни лопали перед битвою лише зелень та рибу? Це надавало їм сили і витривалості. Вони вже точно не давилися солодощами або чіпсами. А давай знаєш що, давай наввипередки! Хто перший з'їсть - той загадує бажання!

Такою пропозицією вона одразу зацікавила сина, який взявся уплітати свою порцію за обидві щоки.

- Я теж беру участь? - напівжартома поцікавився Адам, дозволивши собі іронічну посмішку.

- Ні, ти будеш суддею, - категорично похитала вона головою, не перестаючи подумки вражатися їхньою «сімейною» вечерею.

- Я хочу, щоб ти поклала мене спати і заспівала мені! - заявив Нік, після того як звісно переміг. - У мультику я бачив, як мами співають своїм дітям колискові. Тато мені ніколи не співав.

- Ще б пак! Татки вони такі, - проказала Єва, вже нітрохи не зациклюючись на присутності Адама. - Вони тільки і вміють, що красиво читати газети, грати у м'яча і водити машини.

- Ні, наш тато вміє все, він тільки мамою не вміє бути, - зі знанням справи зауважила дитина.

- Що, правда, то правда, - замість того, щоб підійти з іншого краю ліжка, Адам навмисне нахилився через Єву щоб поцілувати сина в лоб. - Мабуть, залишу вас. На добраніч, Ніколасе.

Єва лежала поруч зі своїм малюком, гладила його по завиткам світлого волосся, спостерігаючи, як тремтять його вії і тихенько наспівувала пісеньку, яку навіть не пам'ятала де почула - про літаюче лоша і хмари. Іноді на її очі наверталися сльози, тому що ці миті робили її найщасливішою на світі і вона не могла собі уявити, що їй нехай і ненадовго знову доведеться залишити його.

Втома, безсонна ніч і насичений емоціями день зіграли своє - Єва заснула з Ніком, що солодко сопів поруч.

  Адам заглянув до дитячої кімнати, коли вони вже обидва міцно спали. Постоявши трохи біля ліжка, дивлячись на цю безтурботну картину, він взяв з полички телефон Єви і тихо вийшов, зачиняючи за собою двері.

Ваша підтримка мене дуже надихає! Бажаю Вам міцного здоров'я та гарного настрою, мої любі читачі! )

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно