Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Детективи » Помста професора Моріарті 📚 - Українською

Джон Едмунд Гарднер - Помста професора Моріарті

240
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Помста професора Моріарті" автора Джон Едмунд Гарднер. Жанр книги: Детективи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 81
Перейти на сторінку:

До кубла в Чепелі він дістався після першої. Там було кілька волоцюг і двійко хлопців, які хвалилися своєю вдатною крадіжкою у Вест-Енді. Сексбі спав на лаві в кутку. Боб Ноб пояснив йому, що сказати, і той пішов. Його бліде, з темними колами під очима, обличчя було стурбоване. Його чекала неблизька дорога до Едмонтону.

Боб Ноб провів Сексбі поглядом, потім йому стало зовсім зле. Один із злодіїв усадовив його в кутку й дав ковтнути бренді.

Дочекавшись, коли поліцая не було поблизу, всі висіли з кеба, Ембер пошепки віддав розпорядження візникові, вони пройшли вузеньким провулком і хвилин за дві опинилися біля тильних дверей ювелірної майстерні «Фриленд і Син». Еванс лишився в зручному для спостереження темному місці — там, де провулок виходив на Бішопсгейт.


Оббиті листовим залізом двері були досить міцні, але праворуч від них широкі східці вели до підвалу, який нікого не цікавив. Ембер подумав, що вони мають хвилин десять, щоб увійти туди, поки поліцай знову рушить уздовж Бішопсгейт.

Ліхтар кидав маленьке кружальце світла, якого було досить, щоб скористатися відмичкою. Працюючи над замком, Ембер думав, що потрапити всередину можна завжди. Дехто має сейфи з дверима, які неможливо відкрити, але з тонкою, мов у консервної бляшанки, задньою стінкою. Дехто, зміцнивши головні двері, забуває про підвали внизу чи контори нагорі. Замок піддався, і Ембер штовхнув двері. Вони тихо рипнули, простогнала іржава завіса. З підвалу війнуло духом порохняви, вогкості й цвілі. Ембер осягнув підвал маленькою плямою світла, пильно вдивляючись перед себе, щоб очі швидше звикли до темряви.

Тут скрізь був мотлох: дві великі дерев'яні скрині, купа старих ящиків, старі віконні грати й віконниці, облізла вивіска:


«Позолота, гравіювання, ремонт. Робота виконується терміново, кваліфікованими майстрами».


— Залишайтесь біля дверей і пильно наслухайте! — прошепотів Ембер до Франца, потім дав знак Петеру й Клаусу, щоб ішли за ним, і ступив досередини, направляючи світло ліхтаря на балки та дошки над головою.

Підвал був вузький і довгий. Ступивши кілька кроків, вони побачили квадрат, утворений чотирма великими болтами, що кріпили металеву дошку; на цій «подушці» й був установлений сейф. Ембер дав німцям знак підтягти ближче ящик, передав ліхтар Петерові, не поспішаючи дістав американське свердло, забрався на ящик і почав свердлити дерев'яну стелю, відвертаючись од тирси та скіпок.

Він мав просвердлити чотири ряди по сім отворів, так щоб попереду пригвинченої «подушки» утворився квадрат, кожна із сторін якого була б удовжки зо три фути. Він устиг просвердлити два отвори, коли двічі гавкнув собака. Це був перший сигнал Еванса. За годину сигналом буде посвист, потім — крик нічного птаха, потім — знову гавкіт собаки.

Франц, обережно причинивши двері, обіперся на них. Ембер витяг свердло й завмер. Петер і Клаус, прикриваючи ліхтар, тихо сиділи навпочіпки. Вони знали, що Еванс теж мав відступити у дворик майстерні й присісти за валуном.

Вони прикинули, що матимуть по п'ять хвилин між обходами поліцая, якщо тільки той не вирішить заглянути у дворик, як робив це один раз кожної ночі. Перечекавши, вони знову взялися до роботи.

Свердло входило в дерев'яні дошки над головою, мов голка у віск, і зустрічало опір лише коли підходило вище, до лінолеумного покриття. Поки поліцай зробив три обходи, Ембер закінчив свердлити всі чотири ряди отворів. Під час четвертого обходу поліцай зайшов у двір. Вони чули його важкі кроки по бруківці провулку. Провівши променем ліхтаря із збільшувальним склом по похмурих вікнах підвалу, він поторгав задні двері майстерні й затримався біля східців, що вели вниз. Серце Ембера гупало, наче молот об ковадло. Вниз поліцай не зійшов і, коли його хода почала віддалятись, усі відітхнули з полегкістю.

— Еванс пішов на чати, — прошепотів Франц, і Ембер дістав найбільшу стамеску, щоб, вибравши проміжки між двома отворами в кожному ряду, зробити чотири щілини для ножівки. Закріпивши найкраще полотно, він подав ножівку огрядному Клаусові. Грубу роботу — випиляти квадратний отвір до майстерні — мали виконати німці.

За годину, роблячи перерви, коли проходив поліцай, устигли випиляти три сторони. Четвертої не пиляли. Петер та Клаус, учепившись руками, виламали квадрат стелі й разом з ним упали на долівку підвалу. Тріск був такий, що міг збудити мертвого. Ембер дав знак усім принишкнути й чекав, чи не почує кроків поліцая. Крізь отвір з майстерні до підвалу полилося яскраве світло газового ліхтаря. Тільки тепер Ембер зрозумів, що треба буде якось прилаштувати вирізаний квадрат на місце. Якщо поліцай сьогодні чи завтра знову зайде до двору, він неодмінно зацікавиться світлом, яке побачить у вікнах підвалу.

— Треба глянути, — прошепотів Ембер, на мигах показуючи Петерові й Клаусу, щоб підсадили його до отвору.

Отвір вони зробили вдало. Він був точно поряд з металевою «подушкою», на якій посеред майстерні, виблискуючи, стояв сейф. Емберові було досить одного погляду, щоб зрозуміти: незважаючи на ошатний, завдяки білій фарбі, вигляд, сейф мав не менш як сорок років. Ембер обійшов його, присів з того боку, де були завіси, й усміхнувся — між дверима й самим сейфом було досить місця, щоб уставити клинці.

Випроставшись, Ембер дістав годинник. Стрілки показували чверть до четвертої ранку. Навіть беручи до уваги, що необхідно ще закрити отвір, вони мали досить часу, щоб о п'ятій повернутися в Едмонтон.

Ембер обвів поглядом майстерню: чисто прибрано, біля однієї стіни довгий стіл, на дерев'яних полицях над столом — чотири комплекти інструментів, біля столу — чотири стільці. У передній кімнаті виблискували порожні скляні вітрини. На секунду майнула думка: можна підійти до однієї з щілин у віконницях і дати сигнал Спірові, який, безперечно, спостерігав з магазину навпроти.

Ембер затримався довше, ніж гадав. Знизу почувся шепіт Франца. До майстерні наближавсь поліцай.

— Сидіть тихо! — прошепотів Ембер у відповідь і, відійшовши, вбік, щоб його не було видно з щілини, відсапуючи, схилився на робочий стіл і пильно дослухався до близьких кроків поліцая та інших звуків нічної вулиці за стіною.

І раптом звернув увагу на білу пляму.

1 ... 29 30 31 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста професора Моріарті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста професора Моріарті"