Публій Овідій Назон - Мистецтво кохання

627 Ще й молоком можна свіжим писати: посиплеш вугіллям — 628     І в непомітних слідах літери спостережеш. 629 Око піддуриш ти й соком із льону: на дощечці чистій — 630     Добре приглянься лишень — стануть рядочком слова. 631 Як не старався дочку вберегти від пороку Акрісій, 632     Все ж віддалася вона — він таки став дідусем. 633 Що з охоронця того, коли стільки театрів у Римі? 634     Що — як вона залюбки на перегонах сидить? 635 Що — як буває на лункоголосому святі Ісіди 636     Й там, куди тільки одна, без супровідника, йде? 637 Є ще Богині Доброї храм, а туди вже не ступить 638     Жоден із чоловіків, окрім обранців її; 639 Є ж іще лазня, де можна й натішитись, поки невтомний 640     Сторож — по той бік дверей — речі пильнує твої. 641 Врешті, ще й подруга, мовби хворіючи, будь-коли може, 642     Хай лиш нагода якась, ложе своє відступить. 643 Що вже казати про ключ потаємний: сама його назва 644     Вчить, що робити, а ще ж, окрім дверей, є вікно. 645 Пильного сторожа можна й приборкати щедрим Ліеєм, 646     Що дозрівав-паленів десь на іспанській горі. 647 Й інші є засоби різні, що сон навівають глибокий 648     І на повіки кладуть темінь летейську важку. 649 Добре, як служка, якій довіряєш, почне з охоронцем 650     Балаканину, тоді — візьме в обійми свої. 651 Та чи не зайве тут довго повчати, коли охоронця 652     Коштом украй незначним будь-коли можна купить? 653 Підкупом, вір мені, можна людей прихилить і безсмертних, 654     Як подарунок даси — зм'якне сам Батько богів. 655 Що хтось розумний учинить, те й дурень: узявши дарунок 656     І порадівши йому, буде, як риба, німий. 657 Та лиш один раз на рік охоронця купить намагайся, 658     Щоб за гостинцем щодня не простягав він руки. 659 Я нарікав, пам'ятаю, що друзів боятися треба, 660     Та не лишень про одних чоловіків я кажу: 661 Будеш довірлива — втіхи твої смакуватиме інша, 662     Інша, не вгледиш коли, зайця твого сполохне. 663 Навіть служниця, що спальню твою прибирає сумлінно, 664     Як і те ложе, не раз — віриш? — моєю була! 665 Значить, гарненьких у дім не бери, бо, кажу, та служниця 666     Замість хазяйки сама гарно годила мені. 667 Гей, та чи я одурів? Йти на ворога — груди на розхрист — 668     Ще й видавати себе… так от, своїм язиком! 669 Пташка ж не вчить птахолова, де її краще впіймати, 670     Лютих собак на свій слід не випроваджує лань. 671 Хай там однак! Аби користь була. Їй служитиму вірно, 672     Хоч би лемноським жінкам меч проти себе ж давав! 673 Спершу старайтесь, щоб ми похвалялися: "От як нас люблять!" 674     Легко ж повірити в те, що кожен день на умі. 675 Прийде юнак — обігрій його поглядом, потім, зітхнувши 676     Глибоко, ти запитай, що ж він так пізно прийшов. 677 Далі — на сльози пора й нарікання (мовляв, маєш іншу), 678     Далі вже — кішкою ти кинься йому до лиця. 679 Це — переконливо. Тут він, розм'якнувши, сам пролепече: 680     "Он воно що! Ти дивись… Гине без мене, либонь!" 681 Надто, коли чепурун він, коли, позираючи в люстро, 682     Певен, що кожну з богинь зачарувати б зумів. 683 Хто б ти, однак, не була, в обуренні міри дотримуй, 684     Вчувши про іншу якусь, розуму все ж не втрачай 685 І не спіши в те повірити: приклад печальний Прокріди 686     Вчить нас, що поспіхом тут тільки нашкодиш собі. 687 Біля барвистих горбів, де Гімет рясніє квітками, 688     В'ється священний струмок, обіч — м'яка мурава. 689 Близько гайок, а між трав — деревця розрослися суничні, 690     Лавр, темний мирт, розмарин пахощі сіють довкіл. 691 Бук густолистий, крихкий тамариск, густа конюшина, 692     Сосна, красуня гінка, — все в тій місцині росте. 693 То під Зефіром легким, то під леготом іншим цілющим 694     Скільки-то різних листків, трав усіляких тремтить! 695 Мило Кефалові тут. Гончаків і прислугу лишивши, 696     Втомлений, біля струмка він присідав на траву. 697 "Ти, що жагу втихомирюєш, — так він співав, — охолодо, 698     Знову до мене прийди, ніжно торкнися грудей!" 699 Хтось це підслухав — і ну до Прокріди; вона кожне слово 700     (Видно, чекала біди) ловить вже вухом чутким. 701 Тільки-но вчула те, як здалось їй, суперниці ймення — 702     Впала відразу,