Автор невідомий - Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

VI. польські війська, почали його обстрілювати, а коли люде повтікали в ліс, забрали першого дня 6 пар коней, другого 6 коров, третього 10 пар воней, не платячи 8а них, ані не видаючи посвідок. М. Стиха, котрий ховався з кіньми в лісі, застрілили. У. К. Д. забрали 2 кірці ку-курудзи. Майже кождого господаря ограбили. Під закидом, що хтось перервав телефонічний провід стягнули з села 10.000 к. під загрозою спалення села.

В с. Голови (Ііосів) спалили поль. жовніри два доми і млин Ф. К. і не позволили нічого з огню виратувати. У Д. Н. з того-ж села зрабували 10.000 к. і знасилували його дочку.

C. М. вчитель з ГІ. переказуе свої вражіння після прибуття 4. І. 1920 р. а Камянця под. до Галичини, з котрих наведемо деякі Факти.

Зараз на границі Сх. Галичини поразила його велика жадоба наживи і хабарництво поль. війська. До нього і до його товаришів дороги скавав капраль граничної сторожі: „Дайте панове на горівку, а ми не будемо переводити ревізії.'* І справді її не переводили, отримавши хабаря. На торгах в Будзанові жандарми і військо забирали від селян масло, сир, бараболю, цибулю, платячи, що їм подобалося і довели до того, що селяне перестали на торг виносити товар. Те саме робили в місцевих Жидів купців, а відтак перепродували легко добуте добро знайомим. Так само реквірували у селян підводи на приватні поїздки, а навіть 8 наміром возити Жидам дрова, щоб від них діставати платню 8а підводи. Тих, що не хотіли давати підвод, побивали тяжко. Часто переводили реквізиції біля і обуви, нераз в зимі серед дороги. У пароха Будзанова о. Чемеринського на протязі часу від серпня 1919 р. до марта 1920 р. перевела жандармерія 18 ревізій, а врешті забрала в нього з церкви скринку з австр. срібними коронами. В Кобило-волоках відділ війська видав приказ скласти до 24 год. 500 крісів, а коли селяне не були в силі сих крісів доставити, стягнули з селн контрибуцію у висоті

100.000 к. Два місяці опісля звернули сі гроші, при чому гром. комісар при виплаті від кождих 200 к. стягнув собі по 10 к. за труд. Що суботи забирала жандармерія Будзанова насильно жінок і дочок найсвідо-мійших Українців до миття підлоги в домі жандармерії, у школі і др., при чому неслухняних побивала Ні апро-візації, ні американських дарів україн. населення не діставало. В бережанській ґімназії завідувала америк. дарами жінка директора Кестліха і жінка професора Гас-нова так, що Українцям не діставалося нічо. Названий сам чув, як пані Гаснова говорила, що їм при розділі треба бути обережними, щоб Українці і Жиди не отримали нічого.

В селі Капустинці (пов. Збараж) жандарм Жила приарештував з початком марта 1920 р. 5 б. жовнірів укр. армії і, щоби не відставити їх до Домбя, взяв від Малішевського коновку меду, від Фейцарука міх пшениці, від Бабія міх муки, а від Сеня міх пшениці. Коли донесено се до команди, він частину добичі звернув, та все таки допускався подібних „реквізицій“ по селах: Сенява, Сенячівка, Розношинці, Красносельці і др.

До Судової Вишні прибув д. 11. мая відділ „льотної жандармерії“ з Перемишля Два жовніри пішли до Т. з приказом доставити підводу. Т. приїхав на постерунок жандармерії Небавом явився »комісар“ і довідав-шися, що Т. е Українцем, став бити його по лиці; а коли сей упав, кількох инших жандармів стало його копати, аж він втратив память і кров його залила. Показалося, що «комісар“ помилився. Лікар сконстатував в Т. потовчення лопаткових мяснів, нарушення кількох зубів, потовчення губ і багато мозолів на голові. (Dziennik Ludowy.)

Пос. Заморскі у „Газеті Варшавскій“ у статті п. т. „Земля сліз і недолі“ пише між иншим, що поль. карні експедиції баґнетами і побоями стягають не лише наложену контрибуцію з укр. сел, але й забирають 8 хат, що їм попаде під руки. На декотрі села наложено такі збіжеві контрибуції, яких не призначується в зах. Галичині на цілі повіти.

На Лемківщині, де населення дуже бідне, накладено на села великі контрибуції на потреби війська, як напр. на Радошиці 80 000 мн., на Коминчу 70.000 мп., на Ославицю 60.000 мп., а на більші села суми до

200.000 мп

В ліськім повіті станиці жандармерії реквірували для себе безплатно всякі харчі.

Безпосередні після відпертя больиіевиків з Рогатина польський обоз підпалив у вересні село Вербилівці під замітом симпатії до большевиків і в огні згоріло 27 хазяйств. До того польське військо вирабувало в селі всі гуси і кури і забрало чимало худоби і безрог, платячи смішно низькі ціни. У місцевого пароха о шамб. Горо-децького забрали Поляки бугая, ялівку, дві безроги, дріб, а надто знищили чимало вівса і наші.

В селі Фірліїві зареквірували Поляки ЗО кіпців вівса і заграбили чимало курей і гусей. Місцева жандармерія постійно реквіруе для себе безроги по ціні 500 мп. ва штуку, якої ціна виносить 8000 мп.

П. Дз. з Трушевич fnoB. Добромиль), котрого заарештовано 16. червня 1919 р. і передержано по ріжних тюрмах 22 місяці, ограблено в часі його неприсутности з усього майна. На протязі одного року в нього відбулося сто ревізій; підчас того забрали в нього З бочки бензини, 1 бочку оливи, 1 бочку нафти, 50 кґ.

9

васеліни, 60 сотн. бараболь, 2 коні, 6 безрог, 200 шт. дробу, 4 шт. худоби, 82 ФІри паші, всю упряж з коней, одяг, біле, 23 кґ. шкіри, 300 кґ. жита і др.

Та не пощадив наївдник і українських інституцій.

І так староство в Богородчанах рішенням з д. 29. серпня 1919 р. ч. 4830, зверненим до управи громади Грабівді, приказало громаді здерти бляху зі стайніг власности тов. Просвіта, і не оглядаючися на протести громади, при допомозі бляхарів обдерло бляху у скіль-кости 13 м. сотнарів.

Гол. комісія розділу дерева у Львові, рішенням з д. 17. квітня 1920 р. заняла ліс в Посічи, який е власністю укр. воєнних сиріт і е інтабульований на „Захист ім. Митроп. А ІІІептицького для сиріт“ — у скількости 3780 морґів, приділюючи дерево на відбудову иоріту чортківського, бучацького, станиславівського і богород-чанеького, призначуючи ціну заплати о половину низшу від сеї, яку звичайно платилося.

Льокаль товар. „Взаїмна поміч укр. народ, учительства*1 у Львові (при вул. Осолінських ч. 12) заняло в липні 1920 р. поль. військо, а підпоручник, що займав льокаль, заявив, що одною з причин е те, що товариство е українське.

Статути укр. інституцій, як кружка