Калашнікова Лідія - Сила тяжіння. Частина 2, Калашнікова Лідія

9

Гаррі завмер.

Він помер би за те, що почути ці слова, якби тільки цього від нього вимагали. Але тепер, коли вони звучали по-справжньому, він не вірив. Це неможливо, він не насмілювався припустити того, що вона це скаже.

Проте Лінда дивилась на нього прямо і в її карих, майже чорних очах застигли щирість і рішучість. Вона була впевнена в тому, що говорила.

Вона справді вірила в нього?

-Я поїду з тобою до Америки - повторила Лінда - Я хочу позбутися контролю. Кет постійно стежить за мною і керує всім, я так втомилась від цього.

Дівчина підбігла до хлопця й обняла його. Це була вона, справжня, жива, й Гаррі відразу забув про Рональда та інші перешкоди. Він знову опинився в приємному мареві, з якого не було виходу. І він не хотів його шукати.

-Якщо ти хочеш узяти мене з собою - прошепотіла Лінда.

-Я не просто хочу - відповів Гаррі - Я про це мрію. Мені буде простіше досягати нового й розвиватися, якщо ти будеш поруч. Але… - він помовчав.

Не хотілося нищити цей чарівний момент. Проте все мало бути по-чесному. Якщо він уже давно визначився і йшов до своєї мети, то вона - ні.

-Але ти не повинна хотіти цього тільки через мене - сказав він - Вибач, я був трохи різкий. І неправий. Це - твоє життя, я не можу диктувати, що тобі з ним робити.

-Ніхто не може - відповіла Лінда - Але Кет диктує, і робить це стиха, ніби має таке право. Я хочу сама вирішувати. І хочу бути з тобою.

-Дякую - Гаррі відчув піднесення, так, ніби вже мав достатньо можливостей для блискучої карʼєри та гарного заробітку. Невже він і справді поїде до Америки з парою, так само, як і Алекс?

-Дякую, що ти є - прошепотів він - Я кохаю тебе. Обіцяю, зроблю все, щоб ти ні в чому не відчувала потреби з першого дня.

Дівчина потягнулась до нього, й він уже хотів поцілувати її, коли почув:

-Міс Райт? Де ви? Вас розшукують ваша сестра й покоївка, вам краще зараз повернутися!

-Чортівня - вилаялась Лінда пошепки.

Це був Рональд. Гаррі не зміг би просто так забути огидний голос свого суперника. Він досі був присутній у їхніх стосунках, нехай Лінда й заперечувала це.

-Вибач, я мушу йти - прошепотіла дівчина - Скажи свою адресу.

Гаррі хотів ухопити її сильніше й перекинути через плече, щоб викрасти, забрати звідси та поїхати з нею вже зараз. Але вона, схоже, того не хотіла, або, швидше, боялася, бо в її голосі бринів страх.

Він прошепотів дівчині на вухо свою адресу. Вона швидко поцілувала його в щоку і побігла на голос, який і надалі кликав її.

Гаррі стиснув кулаки. Йому хотілося віддухопелити Рональда, але він заспокоїв себе думкою про те, що скоро Лінда поїде разом із ним. Красунчик не отримає нічого.

Кет злилась і не приховувала цього. Її повновиде обличчя вкрилося червоними плямами, й вона ледве стримувалась. Служинці налякано купчились навколо неї, а завжди камʼяне обличчя Шарлотти було перекошене від страху.

-Ми їдемо додому - кинула Кет, коли Лінда повернулась.

Вона не дивилась на сестру. Лінді було не по собі, проте вона мала підготуватись до складної розмови.

Настав час остаточно подорослішати. Сестра вважала її досі дитиною, але ті часи минули, вона більше не потребувала контролю. І не хотіла повторювати її долю, вона прагнула мати власну.

І матиме. Немає для чого звільняти її покоївок та контролювати кожен її крок, вона давно цього не потребує.

Всю дорогу, поки вони їхали додому, Кет не розмовляла з сестрою.

По факту Лінда не зробила нічого поганого, вона просто вийшла подихати повітрям. Але вислизнула. Знову. І якби хотіла втекти до свого голодранця, ніхто би їй не завадив. Знову вона все переграла по своєму і навіть використала Рональда, хоч і в цьому, знову ж таки, не було нічого поганого.

Кет зі страхом розуміла, що Лінда вислизала з-під її контролю й тепер, у її присутності. Більше того, вона зовсім не виглядала присоромленою чи наляканою, навпаки - дуже задоволеною собою. Навіть спокійною.

«Вона може повторити долю матері. І я її не врятую від того» - з жахом думала Кет.

Коли вони приїхали, Шарлотта вже хотіла піти за Ліндою, але Кет затримала її.

-Вас звільнено - сказала вона - Я казала не спускати очей із моєї сестри й не дозволяти їй нікуди ходити самій.

-Але я так і робила, пані - жінка з камʼяним обличчям спробувала виправдатись.

Кет не знала, чи знайде ще когось надійнішого за неї. Але Лінда все перекрутила по-своєму. Напевне, ніхто вже не зможе впоратись із цим дівчиськом.

-Робили, але погано, бо вона могла б сьогодні втекти.

Як завадити помилкам, яких може наробити Лінда?

Доки Кет роздумувала, сестра сама підійшла до неї, взяла під руку й завела до своєї кімнати.

Лінда завжди боялася Кет і почувалася винною, коли та сердилась на неї. Але зараз розуміння того, що влада старшої сестри над нею звершується й скоро вона належатиме тільки собі, вселяло впевненість. Вона має покласти цьому край вже зараз, адже Гаррі потрібна самостійна жінка.

-Я хочу, щоб Ненсі повернулась - сказала Лінда, зачиняючи двері.

Кет уже відкрила рота, щоб заперечити, але наткнулась на впевнений та рішучий погляд сестри.

І згадала матір. Чорт!

-Це неможливо - відповіла вона - Та дівчина покривала твій роман, вона не пояснила тобі, що будь-які відносини з цим хлопцем для тебе заборонені.

-Начхати на заборони - відповіла Лінда. Нарешті вона не боялася висловити своє справжнє ставлення до всього, що відбувалося - Я втомилась від обмежень. Ти керуєш моїм життям, ніби я досі мала дитина.

-Так, бо я старша за тебе й краще знаю життя.

-Чому ти так вирішила? Тільки через те, що вже була заміжня?

Багато років тому Кет із батьком домовились, що Лінда не знатиме нічого про історію з матірʼю. Вони обоє, та й усі слуги, що лишились тут із тих часів, мусили забрати цю таємницю із собою в могилу.

Але зараз Кет була в розпачі. Вона не знала, як пояснити, бо для Лінди ніщо не могло б стати вагомим аргументом. Нічого, крім…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍