Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

слона Ганнібала, дзвін наконечників стріл і залп водяних гармат. Тунель затрясся. На них зі стелі посипалась земля.

Френк сунув руку під обладунки. Шматочок дерева неушкоджений досі лежав у кишені його куртки, хоча хороший постріл «скорпіона» легко міг його спопелити ...

«Поганий Френк, — посварив він себе. — «Спопелити» — це заборонене слово. Не думай про це».

— Вихід уже поряд, — повідомила Хейзел. — Ми опинимося за десять футів від східної стіни.

— Як ти це визначила? — поцікавився Персі.

— Не знаю. Але я впевнена.

— Ми не можемо пройти по тунелю просто у фортецю? — поцікавився Френк.

— Ні, — відповіла Хейзел.— Інженери про це подбали. Вони збудували стіни на старому фундаменті, який стоїть на скельних породах. І не запитуйте, звідки я це знаю. Просто знаю, і все.

Френк перечепився об щось і лайнувся. Персі підніс меч, щоб роздивитись, що там. Виявилось, що Френк спіткнувся об блискучу брилу.

Френк присів.

— Не чіпай! — випалила Хейзел.

Френкова рука зупинилась за декілька дюймів від брили, що нагадувала велетенський трюфель у сріблястій обгортці, розміром не менший за його кулак.

— Оце так здоровило, — промовив Френк. — Срібло?

— Платина. — Хейзел здавалась наляканою до смерті. — Вона зникне за мить. Будь ласка, на торкайся. Вона дуже небезпечна.

Френк не розумів, як металева брила може виявитися небезпечною, але не сумнівався в словах Хейзел. У них на очах платина занурилась у землю.

Він витріщився на Хейзел.

— Звідки ти знала?

У світлі Анаклузмоса дівчина нагадувала примару.

— Я поясню потім, — пообіцяла вона.

Вибух угорі знову струсив тунель, і вони поспішили далі.

Вихід на поверхню був точнісінько там, де передбачила Хейзел. Попереду здіймалась східна стіна фортеці. Френк побачив, як ліворуч від них просувається «черепахою» перша лінія нападу П’ятої когорти, з панциром із щитів над головами і по боках. Вони намагались наблизитись до головних воріт, але захисники осипали їх камінням і обстрілювали палаючими стрілами зі скорпіонів, утворивши навколо нападників купу воронок. Із шаленим гуркотом вистрелила водяна гармата, і струмінь води прорізав у землі траншею просто перед когортою.

Персі присвиснув.

— Еге, тиску там немало.

Третя і Четверта когорти навіть не наступали. Вони стояли поодаль і реготали, спостерігаючи за тим, як дають прочуханки їхнім «союзникам». Захисники фортеці юрбились на стіні над воротами й викрикували образи на адресу «черепахи», яка хиталась то в один, то в інший бік. Воєнні ігри перетворились на «Дай П’ятій прочухана».

Гнів застилав Френкові очі.

— Нумо із цим кінчати!

Він потягнувся до сагайдака й витягнув звідти найважчу стрілу. Залізний наконечник її мав форму носового конуса ракети. А з оперення стріли звисала тонюсінька золотиста мотузка.

Точний постріл через стіну потребував сили та майстерності, притаманних не всім лучникам, але у Френка були для цього і сильні руки, і гострий зір.

«Можливо, Аполлон зараз дивиться», — з надією подумав хлопець.

— Що це? — запитав Персі. — Абордажна кішка?

— Це стріла-гідра, — відповів Френк. — Ти можеш зняти водяні гармати?

На стіні з’явився один із захисників.

— Агов! — крикнув він до своїх товаришів. — Ходіть сюди! Тут ще жертви!

— Персі, — сказав Френк, — зараз саме час.

На стіні з’явились ще підлітки і почали глузувати з невдах П’ятої когорти. Декілька підбігли до найближчої водяної гармати та спрямували її на Френка.

Персі заплющив очі та здійняв руку.

Нагорі хтось крикнув: «Начувайтесь, невдахи!»

БАБАХ!

Гармата вибухнула синім, зеленим і білим кольорами. Ударна хвиля розкидала волаючих підлітків по стіні. Деякі з них полетіли вниз, але їх підхопили велетенські орли і понесли в безпечне місце. А потім затряслась уся східна стіна — вибухи пішли по всьому трубопроводу. Одна за одною вибухнули всі водяні гармати на стінах. Вода загасила вогняні снаряди скорпіонів. Ошелешені захисники розбіглись хто куди. Тих, кому пощастило найменше, віджбурнуло в повітря, що добряче розім’яло крила рятувальним орлам. П’ята когорта біля головних воріт забула про свою «черепаху». Спантеличені, вони опустили щити та витріщилися на гармидер угорі.

Френк випустив стрілу. Вона злетіла в небо, потягнувши за собою блискучу мотузку. Діставшись верхівки металевий кінець стріли розкрився і з нього вивалилася дюжина мотузок. Вони розлетілись навсібіч, чіпляючись за все, на що натрапляли: за виступи в стіни, за скорпіона, за зламану водяну гармату. Двоє таборян, які залементували, а потім грюкнулись об зубці мури, також стали кріпленням для тросів. З головної мотузки на відстані у два фути одна від одної витягнулися опори, утворивши драбину.

— Уперед! — випалив Френк.

— Ти перший, Френку. — Персі усміхнувся. — Це твоя вечірка.

Френк завагався. А потім кинув за плечі лук й почав підніматись. Він уже був на півшляху до вершини, коли захисники оговтались і зчинили тривогу.

Френк озирнувся на головний загін П’ятої когорти. Приголомшені, вони витріщались на нього.

— Агов? — заволав Френк. — Уперед!

Ґвен оговталась першою. Вона ошкірилась і повторила наказ. Бойовий поклик здійнявся над полем битви. Радісно заревів Ганнібал, але Френк не мав часу дивитись на це. Він видерся на стіну, де троє захисників намагались розрубити його канатну драбину.

Є деякі переваги в тому, щоб бути незграбним здорованем, обвішаним обладунками, — ти наче важкоброньована куля для боулінгу. Френк навалився на захисників, і ті попадали, як кеглі. Він здійнявся на ноги й кинувся в напад, розмахуючи пілумом і збиваючи солдатів з ніг. Дехто стріляв у нього з лука. Дехто намагався непомітно підкрастися з мечем, але Френк почувався нездоланним. А потім поруч з’явилась Хейзел, рубаючи своїм кавалерійським мечем так, наче була народжена для бою.

Персі вскочив на стіну й здійняв Анаклузмос.

— Весело, — промовив він.

Разом вони очистили стіну від її захисників. Унизу пробили ворота. Ганнібал увірвався у фортецю. Стріли та каміння, не завдаючи шкоди, відскакували від його кевларової броні.

П’ята когорта ринула в атаку за слоном і вступила в ближній бій.

Нарешті здійнявся бойовий заклик на іншому кінці Марсового поля. Третя та Четверта когорти пішли в наступ.

— Трошки запізно, — буркнула Хейзел.

— Не можна дозволити їм захопити прапори, — промовив Френк.

— Так, — погодився Персі. — Прапори наші.

Більше у словах не було потреби. Вони втрьох водночас зірвалися з місця так, наче роками працювали в команді, і помчали вниз до штабу ворогів.

XII Френк

А потім