Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

Френк, Персі й Хейзел пробирались крізь ворожі ряди, змітаючи всіх на своєму шляху. Перша і Друга когорти — гордість Табору Юпітера, налагоджена і вимуштрувана військова машина — розвалювались під тиском нападників. Вони були ошелешені незвичністю програшного положення.

Немало клопоту обороні завдавав Персі. Він бився, наче диявол: проносився вихором крізь ворожі ряди в цілковито незвичній манері. Прокочувався у них під ногами, рубав мечем, а не колов, як звичайний римлянин, глушив таборян пласкою частиною клинка й узагалі сіяв масову паніку. Октавіан несамовито верещав — чи то наказував Першій когорті утримувати позицію, чи то намагався співати сопрано, — але Персі поклав цьому край. Він зробив у повітрі сальто над рядами щитів і стукнув Октавіана по шолому рукояткою меча. Центуріон звалився, наче маріонетка.

Френк випускав стріли, поки не спорожнів сагайдак. Він для ігор користався стрілами з тупими наконечниками: вони не могли вбити, але залишали вельми кепські синці. Френк зламав свій пілум об голову якогось захисника і неохоче оголив гладіус.

Тим часом Хейзел видерлась на спину Ганнібала. Посміхаючись до друзів, вона мчала до центру фортеці.

— Уперед, черепахи! — вигукнула дівчина.

«О, боги Олімпійські, яка вона прекрасна», — подумав Френк.

Хлопці помчали за Хейзел. Цитадель була майже незахищеною. Вочевидь, захисники навіть не припускали, що штурмовики здатні зайти так далеко. Ганнібал розтрощив величезні двері. Усередині за столом сиділи прапороносці Першої й Другої когорт та грали в «Міфи та Магію» з карточками та фігурками. Прапор когорт підлітки безтурботно поставили вздовж стіни.

Хейзел з Ганнібалом поспішили всередину, і прапороносці попадали зі стільців. Слон наступив на стіл — ігровий набір розлетівся кімнатою.

Поки решта когорти їх наздогнала, Персі та Френк роззброїли супротивників, схопили прапори й видерлись до Хейзел, на спину Ганнібала. Тримаючи ворожі штандарти, вони переможно вийшли з цитаделі.

П’ята когорта вишикувалась навколо слона. Урочистим маршем вони виишли з фортеці, минаючи ошелешених супротивників і ряди не менш спантеличених союзників.

Рейна на пегасі опустилася нижче й кружляла над ними.

— Гра скінчена! — Вона, здавалось, ледве втримувалась від сміху. — Збирайтесь на нагородження!

Повільно таборяни зібрались на Марсовому полі. Френк побачив купу незначних поранень — декілька опіків, кілька зламаних кісток, підбиті очі, глибокі й не дуже порізи, а також безліч кумедних зачісок, утворених вогнем і вибухами водяних гармат, — але нічого такого, чого не можна було вилікувати або виправити.

Френк зісковзнув зі слона. Товариші обліпили його з усіх боків. Вони стукали його по спині, хвалили. Хлопцеві не вірилось, що все відбувається насправді. Це був найкращий вечір у його житті... поки він не побачив Ґвен.

— Допоможіть! — заволав хтось.

Пара таборян вискочила з фортеці, несучи на ношах дівчину. Вони поклали її на землю, інші підлітки помчали до них. Ще здалеку Френк розгледів, що це Ґвен. Вона була в жахливому стані — лежала на боці, а з її броні стирчав пілум, так наче вона тримала його під пахвами. Тільки ось крові було занадто багато...

Френк відмовлявся вірити своїм очам.

— Ні, ні, ні...— бурмотів він, поки біг до неї.

Санітари гаркали на всіх, щоб ті тримались на відстані й не заважали пораненій дихати. Весь легіон завмер у мовчанні, поки цілителі робили свою справу: вони намагались прикласти марлю з порошком єдинорогів під обладунки Ґвен, щоб зупинити кровотечу, намагались силою влити нектар їй до рота... Але вона не рухалась. Її обличчя було сірим, наче попіл.

Зрештою один з санітарів підвів очі на Рейну й похитав головою.

На якусь мить запанувала така тиша, що було чутно лише, як тонким струмочком тече по стіні фортеці . вода зі зруйнованих гармат. Ганнібал тикнувся хоботом у волосся Ґвен.

Рейна з висоти обвела поглядом таборян. Вираз її обличчя був сталевим —. холодним і твердим.

— Ми проведемо розслідування. Хто б це не зробив, він позбавив легіон чудового офіцера. Почесна смерть у битві — це одна справа, але це...

Френк не дуже розумів, що вона має на увазі. А потім він помітив символи, вирізані на древку пілума: КГРТ І ЛЕГІОН XII Ф. Зброя належала Першій когорті, й наконечник стирчав з передньої частини броні. Ґвен ударили в спину... можливо, вже після завершення гри.

Френк огледів натовп у пошуках Октавіана. Центуріон спостерігав за всім більше із зацікавленістю, ніж зі стурбованістю, наче розглядав одного зі своїх дурнуватих випатраних плюшевих ведмедиків. Пілума у нього не було.

Кров закипіла у Френкових жилах. Закортіло голіруч придушити Октавіана, але тієї самої миті Ґвен охнула.

Ґвен спробувала підвестись, але не змогла.

— Там була ріка, і чоловік, що просив... монету? Я озирнулась і побачила, що вихід відчинений. Тож я просто... просто пішла назад. Я нічого не розумію. Що трапилось?

Френк схопився за древко пілума нижче, наконечника, але руки його тремтіли, а дерево було слизьким.

— Персі, Хейзел... допоможіть мені.

Один із санітарів збагнув, що вони планують.

— Не робіть цього! — випалив він. — Ви можете...

— Що? — огризнулась Хейзел. — Зробити гірше?

Френк глибоко вдихнув.

— Міцно тримайте її. Раз, два, три!

Він витягнув пілум за передню частину. Ґвен навіть не поморщилась. Кров швидко зупинилась.

Хейзел нахилилась оглянути рану.

— Вона загоюється сама собою, — промовила дівчина. — Не знаю як, але...

— Я чудово почуваюсь, — поскаржилась Ґвен. — Чого всі такі стурбовані?

За допомогою Френка та Персі вона підвелась. Френк люто зиркнув на Октавіана, але центуріон відповів лише маскою люб’язного занепокоєння.

«Потім, — подумав Френк. — Розберуся з ним потім».

— Ґвен, — м’яко промовила Хейзел, — не знаю, як про це розповісти. Але ти була мертвою. Якимсь чином ти повернулась.

— Я... що? — вона оступилась і впала на Френка. Руки притиснулися до рваного отвору в броні. — Як... як?

— Слушне запитання. — Рейна повернулась до Ніко, який похмуро спостерігав за всім поодаль від натовпу. — Це якась сила Плутона?

Ніко похитав головою.

— Плутон нікого не відпускає з того світу.

Він глянув на Хейзел, наче попереджаючи, щоб та мовчала. Френк здивувався такій поведінці Ніко, але обмірковувати її не було часу.

Над полем прогримів грізний голос: «Смерть втрачає хватку. Це тільки початок».

Таборяни приготували зброю. Ганнібал збентежено проревів. Скіпіо здибився, ледве не скинувши Рейну.

— Я знаю цей голос, — промовив Персі. Він не здавався дуже радісним.

Посеред легіону здійнявся в небо стовп вогню. Жар обпалив Френкові