Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

Третя й Четверта когорти стали якомога далі від П’ятої. Центуріони сторони нападників зібрались для наради. Рейна кружляла вгорі на своєму пегасі Скіпіо, готова судити гру. Півдюжини велетенських орлів строєм летіли позаду неї. Вони мали за потреби винести з поля бою постраждалих. Єдиний, ,хто не брав участі в іграх, був Ніко ді Анжело, «посланець Плутона». Він видерся на спостережну вежу за двісті ярдів від укріплень і збирався стежити за всім через бінокль.

Френк підпер свій пілум щитом і перевірив обладунки Персі. Кожний ремінець належно затягнутий. Кожна частина броні бездоганно відрегульована.

— Ти зробив усе правильно, — здивовано промовив він. — Персі, ти напевно вже брав участь у воєнних іграх.

— Мабуть. Хто його знає.

Нормам не відповідав лише сяючий бронзовий меч Персі — не з імперського золота і не гладіус. Клинок мав форму листа, а написи на рукоятці були грецькими. Один тільки вигляд /цього меча бентежив Френка.

— Нам же можна користуватись справжньою зброєю, так? — нахмурившись, запитав Персі.

— Так, — погодився Френк. — Авжеж. Я просто ніколи не бачив таких мечей.

— А якщо я когось пораню?

— Ми їх вилікуємо, — відповів Френк. — Або постараємось. Лікарі в легіоні досить вправно працюють з амброзією, нектаром і настоянками з рогів єдинорогів.

— Ніхто не помирає,— промовила Хейзел.— Ну, зазвичай. А якщо помирають...

— Вони слабаки! — Френк зімітував голос Вітеллія. — У мої часи ми тільки те й робили, що помирали, і нам це подобалось!

Хейзел розсміялась.

— Просто тримайся біля нас, Персі! Швидше за все, ми виконуватимемо найбруднішу роботу і швидко залишимо змагання. Кинуть нас на стіну першими, щоб ослабити оборону. А потім Третя і Четверта пройдуть усередину і заберуть собі всю славу. Якщо взагалі зможуть пробити оборону.

Задули в роги. Дакота і Ґвен з похмурими обличчями повернулися з офіцерської наради.

— Гаразд, от який план! — Дакота швидко сьорбнув «Кул-Ейда» зі своєї похідної фляги. — Нас кидають на стіну, щоб ослабити оборону.

Уся когорта невдоволено загула.

— Знаю, знаю, — промовила Ґвен. — Можливо, цього разу нам пощастить!

Оптимізму у 1 вен завжди було через край. Усі її любили, тому що вона піклувалась про своїх людей і намагалась підтримувати бойовий дух. Їй навіть удавалось стримувати Дакоту під час його цукрових сплесків гіперактивності. І все ж таборяни виказували невдоволення та скаржились. Ніхто не вірив у талан П’ятої когорти.

— Перша лінія нападу йде з Дакотою, — наказала Ґвен. — Зімкніть щити й просувайтеся «черепахою» до головних воріт. Тримайте стрій. Відволікайте вогонь на себе. Друга лінія... — Без особливого запалу Ґвен повернулась до Френкової шеренги. — Вас сімнадцятеро, закінчуючи Бобі. Візьмете на себе слона та штурмові драбини. Спробуйте зайти у фланг і вдарити по західній стіні. Можливо, вдасться розосередити захист. Френку, Хейзел, Персі... ну, робіть що доведеться. Покажіть Персі мотузки. Подбайте, щоб його не вбили. — Вона знову звернулась до всієї когорти. — Якщо хтось потрапить за стіну першим, я особисто подбаю про те, щоб він отримав «Муровану корону». Слава П’ятій!

Когорта мляво повторила вигук і розійшлась.

Персі Здійняв брови.

— Робити що доведеться?

— Еге ж, — Хейзел зітхнула. — Видно, що нам довіряють.

— Що таке «Мурована корона»?

— Військова медаль, — відповів Френк. Його змусили завчити напам’ять назви геть усіх нагород. — Велика честь. Нею нагороджують солдата, який першим проникне у ворожу фортецю. Якщо придивишся, то помітиш, що ніхто у П’ятій такої не має. Зазвичай, ми взагалі у фортецю не потрапляємо, тому що палаємо, чи тонемо, чи... — Він запнувся, і поглянув на Персі. — Водяні гармати!

— Що «водяні гармати»? — запитав Персі.

— Гармати на стінах. Вони витягують воду з акведука. Там ціла система насосів... Трясця, не знаю, як вони там працюють, але вони під високим тиском. Якщо ти зможеш ними керувати, як тоді рікою...

— Френку! — Хейзел аж засяяла. — Слушна думка!

Персі дещо розгубився.

— Я не знаю, як робив це біля ріки. Не певен, що можу керувати гарматами з такої відстані.

— Ми подбаємо про те, щоб ти дістався ближче. — Френк вказав на східну стіну фортеці, яку П’ята когорта не мала наміру штурмувати. — Там захист буде найслабшим. Хто серйозно сприйматиме трьох солдатів? Гадаю, ми зможемо тихенько наблизитися, перш ніж нас помітять.

— Наблизитися? Як? — запитав Персі.

Френк повернувся до Хейзел.

— Зможеш знову зробити, як тоді?

Вона стукнула його в груди.

— Ти обіцяв нікому не розповідати!

На Френка наче відро води вилили. Ця ідея атаки так його захопила...

Хейзел буркнула собі під ніс.

— Не зважай. Усе гаразд. Персі, він говорить про траншеї. Марсове поле пронизане тунелями. Деякі обвалені, деякі Занадто глибокі, але є багато таких, якими досі можна пройти. У мене непогано виходить їх знаходити і використовувати. Я навіть можу їх обвалити за потреби.

— Як обвалила на горгон, — промовив Персі, — щоб затримати їх.

Френк схвально кивнув.

— Я ж казав, що Плутон крутий. Він бог усього, що під землею. Хейзел здатна знаходити печери, тунелі, люки...

— І це було нашою таємницею, — буркнула вона.

Френк відчув, як червоніє його обличчя.

— Так, вибач. Але якщо ми зможемо дістатися ближче...

— І якщо зможемо зламати водяні гармати... — Персі Кивнув, наче думка починала йому, подобатись. — А що потім робитимемо?

Френк перевірив сагайдак. Він завжди запасався особливими стрілами. Йому ще не випадало нагоди ними скористатись, але, можливо, цей вечір був тим самим. Можливо, йому нарешті вдасться зробити щось достатньо помітне, аби привернути увагу Аполлона.

— Решту я беру на себе, — промовив він. — Ходімо.

XI Френк

Френк ще ніколи не почувався таким упевненим, і ця обставина його бентежила. Жоден з його задумів ще добре не завершувався. Він завжди примудрявся зламати, зруйнувати, спалити, роздавити або перекинути щось важливе. І все ж він знав, що цей план спрацює.

Хейзел легко знайшла для них тунель. Чесно кажучи, Френк підозрював, що вона їх не зовсім знаходить. Складалося таке враження, що тунелі утворюються самі, аби задовольнити потреби дівчини. Роками завалені проходи раптом розчищалися і змінювали напрямок так, щоб Хейзел потрапила, куди хотіла.

Вони просувались крізь темряву, освітлюючи шлях сяючим мечем Персі. Над ними лунали звуки битви: крики дітей, радісний рев