Олександр Завара - Гелтер Скелтер

було закріплене на стіні шістьма міцними дюбелями, бо міжкімнатні перегородки в гуртожитку не відрізнялися надійністю. Дзеркало прилаштував її батько. Саме він й привіз його сюди, знявши перед тим зі старої бабиної шафи, яку пустив на дрова.

Дивлячись на дзеркало, Лана мимоволі згадувала, як вони розважалися тут разом, висловлюючи побажання, і як вона висловила своє, заповітне: отримати лише «відмінно» під час сесії.

Аж раптом дівчина зрозуміла, що хоче зустрітися з Алексом.

15

ЛАНА. АЛЕКС. СВИНОБУРГ

Навколо було порожньо й тихо, і ця тиша лякала її.

Поки вона сиділа в своїй келії, це її не обходило, але, вийшовши за межі кімнати, Лана раптом відчула, як її пульс полохливо пришвидшився. Хтозна, цілком можливо, що це було пов’язане не з навколишньою тишею, а зі здогадкою, яка щойно з’явилася. Вона була настільки неймовірною, що дівчина відчула гостру потребу поділитися нею ще з кимось. І цим «кимось» мав стати саме Алекс Савицький, адже це він колись сказав їй щось схоже. Значно раніше, ще до Сергієвої загибелі.

На початку дванадцятої у кімнаті номер чотириста двадцять стояв такий сморід, наче тут розкладалися водночас кілька трупів. Тільки так можна описати те, що потужним ударом вгатило Лані в ніздрі. Дівчина мимоволі зробила два кроки назад і знову опинилася в коридорі.

Стоячи перед відчиненими дверима, вона майже наочно бачила, як та смердота, ніби зеленкуватий дим, випливає до коридора. Всередині було тихо, звідти не долітало жодного звуку, тому Лана дійшла висновку, що мешканці кімнати сплять непробудним сном.

Вона потупцяла на місці, ще раз ввічливо постукала у вже відчинені двері і лише тоді наважилася ввійти.

Перше, що впало їй в очі,– незліченна кількість пляшок з-під вина, пива, віскі й чорт знає ще яких напоїв. Стіл і підвіконня займала батарея порожньої тари, а підлога була вкрита пакунками й залишками того, що пішло на закуску мешканцям. Кімната, умебльована комфортабельними меблями з «ІКЕА», якій дехто навіть заздрив, була розгромлена. М’яті сорочки та футболки, брудні шкарпетки й труси валялися будь-де. Серед столу красувалася глибока таріль із величезною купою недопалків, а на ліжку, роззявивши рота, мов удавлений, хропів змарнілий Панса.

Алекс спав навпроти. Він теж виглядав виснаженим, але трохи менше за свого зброєносця. Схоже, цей «фестиваль» на двох тривав далеко не перший день. При цьому вони запаскудили кімнату так, що її міг урятувати тільки капітальний ремонт.

Лана спробувала десь присісти, але не знайшла вільного місця. Не бажаючи торкатися брудних лахів, вона зрештою зробила кілька кроків і вмостилася на краю Алексового ліжка. Той щось відчув, поворушився й спробував розплющити очі.

Та краще б і не розплющував, бо жодним чином не міг зосередити погляд на гості. Він спробував щось вимовити, але замість слів почувся набір якихось незрозумілих звуків. Алекс і досі був п’яний як чіп; хлопці, мабуть, полягали спати буквально перед її приходом.

Худорляве обличчя Алекса обтесалося ще більше, а щетина давно перетнула поріг триденної і наближалася до статусу бороди. Волосся теж помітно відросло. Єдине, що лишилося як завжди,– кульчик у вусі.

– Ти мене чуєш? – спитала Лана.

Вона поклацала пальцями перед Алексовим носом і знову всілася на місце. Жодного результату. Він, здавалося, ні на що не реагував.

– Агов, давай прокидайся! Є важлива розмова… Та отямся ж! – Дівчина штурхонула його в бік.– Давай-давай!

– А-а-а, це ти…– Хлопець нарешті збагнув, хто перед ним.

Підвівшись на лікті, він знову впав і міцно заплющив очі: сонячне світло з вікна різонуло просто по зіницях.

– Що таке? – промимрив він зрештою.– Що тобі треба?

– У мене важлива розмова.

Лана напружилася, бо зрозуміла, що зараз буде важко. Як утовкмачити п’яному те, що засіло в її голові? До того ж вона сподівалася бодай на якесь розуміння.

– Це справді важливо, дуже важливо.– Вона прискіпливо подивилася на хлопця.

– Розмова? До мене? Та ще й важлива? – Алекс помалу приходив до тями.

– Так, до тебе.– Лана зітхнула.– Пам’ятаєш, як ти розповідав про Сергія і ноутбук, що він його виграв у якомусь там конкурсі? І що ти тоді казав про бажання і їхні здійснення?

Вона одразу перейшла до суті справи, хоча й не була впевнена, що Алекс зараз здатен хоч щось згадати. Але він згадав. І майже одразу.

– Ага,– якось замислено кивнув хлопець.– Тож ти прийшла, щоб здійснити й моє бажання? Нарешті!

Він знову спробував підвестися. Лана помітила, що під простирадлом він був у своїх чорних фірмових «кельвінкляйнах», тобто лягав не роздягаючись.

– От що я маю тобі сказати: це треба було зробити давно.– Він на мить зупинився, посилено міркуючи.– А чого це ти раптом надумала? Не маю нічого проти, і все ж таки… Ну, сама розумієш…

– Моє бажання також здійснилося,– перебила вона.– Як і бажання Сергія. Він не єдиний, чиє бажання перетворилося на реальність.

– Ну, щодо цього ми в курсі.– Алекс посміхнувся.– І не лише ми, а й весь гуртожиток…

– Я зараз не про це,– якомога стриманіше продовжила дівчина.– Дивись, бажання Сергія здійснилося. Моє теж. І Дара з Богданом так само отримали те, чого прагнули. І це вже не жарти, бо…

– Бо тобі стало прикро, що моє досі не здійснилося?

Алекс розтягнув пересохлі вуста в нахабній посмішці й рвучко скинув із себе брудне простирадло. У нього була ерекція.

– То давай, часу в нас удосталь…

– Боже, ну що ти за свиня! Та ще й брудна!

Лана підхопилася й прожогом кинулася до дверей. Але на порозі обернулася й зміряла хлопця розгніваним поглядом.

– Коли протверезієш, подумай ось про що.– Вона спробувала промовити це якнайспокійніше.– Ми разом зробили дивну дурість, а потім наші забаганки почали збуватися. Хай там як, проте кожен зрештою почав отримувати те, про що прохав. А потім один з нас помер, розумієш? Він першим висловив бажання й першим помер! Затямив? От на цьому й зосередься, якщо знайдеш час…

Лана вийшла в коридор, а звідти попрямувала до сходів. Зараз їй кортіло якомога швидше дістатися своєї нори, забитися в неї і відокремити себе від усього світу.

– Моє досі не здійснилося.– Алекс гепнувся на подушку й зітхнув, але Лана цих слів уже не чула.– Тому й помирати якось не на часі.

На мить йому спало на думку, що він, мабуть, повівся з дівчиною надто брутально. Але що поробиш? Лана була жорстокішою за нього, це факт, до того ж зробила так, що він почав її зневажати, майже ненавидіти.

Однак у