Ханс Рослінг - Фактологія

об’єднали активістів усього Заходу. Це примусило мене надсилати в зону воєнних дій медобладнання й ковдри. Загинуло понад 1,5 мільйона в’єтнамців і 58 000 американців. І ось як люди увічнили пам’ять про цю катастрофу? Побачивши моє розчарування, Ньєм повів мене до більшого монументу: мармурового стовпа, чотири метри заввишки, на честь незалежності від французької колоніальної влади. Я був приголомшений.

Потім Ньєм запитав мене, чи готовий я побачити справжній пам’ятник війні. Він показав мені велику пагоду, вкриту золотом. Її висота сягала ста метрів. «Отак, — сказав мій колега, — ми увічнює­мо пам’ять про справжніх героїв війни. Це прекрасно, правда?» Це був пам’ятник війнам В’єтнаму з Китаєм.

Війни з Китаєм (із перервами) тягнулися майже 2000 років. Французька окупація тривала 200 років. «Війна опору Америці» — лише 20. Розміри монументів були ідеально пропорційними. Лише завдяки порівнянню цих пам’ятників я зміг зрозуміти відносну неважливість В’єтнамської війни для людей, які зараз мешкають у цій країні.

Ведмеді й сокири

Марі Ларссон було 38, коли її вбили декількома ударами сокири по голові. Це сталося 17 жовтня 2004 року. Колишній чоловік Марі вдерся в її будинок у маленькому місті Пітео на півночі Швеції та чекав, поки вона повернеться додому. Національна преса майже нічого не повідомляла про трагічну й жорстоку смерть матері трьох дітей, і навіть місцева газета лише підготувала скромну замітку. У той самий день 40-річний батько трьох дітей, який так само жив глибоко на півночі Швеції, загинув на полюванні. Його звали Йоган Вестерлюнд, і він був першою людиною з 1902 року, яка стала жертвою ведмедя. Ця жорстока, трагічна й украй рідкісна смерть отримала гучний розголос по всій Швеції.

У Швеції напад звіра на людину трапляється не частіше одного разу на століття, у той час як жінки вмирають від рук колишніх кожні 30 днів. Це 1300-кратна різниця. Це одне домашнє вбивство просто не помітили, а нещасний випадок на полюванні став великою новиною.

Та хоч би до якої думки нас схиляли медіа, кожна смерть однаково трагічна й жахлива. І люди, зацікавлені в тому, щоб урятувати людські життя, мають приділяти увагу домашньому насиллю, а не ведмедям.

Це стає очевидним, якщо порівняти цифри.

Туберкульоз і свинячий грип

ЗМІ не враховує співвідношення не лише ведмедів і сокир.

У 1918 році іспанський грип убив 2,7 % світового населення. Ризик виникнення епідемії грипу, проти якого в нас досі немає вакцини, дотепер залишається вкрай серйозною загрозою. У перші місяці 2009 року від свинячого грипу померли тисячі людей. Упродовж двох тижнів ці події були на першому плані в усіх новинах. Однак на відміну від Еболи у 2014 році, кількість випадків не подвоювалася. Свинячий грип навіть за прямим графіком не поширювався. Я, як і багато інших лікарів, зробив висновок, що він не настільки агресивний, як здавалося з перших сигналів тривоги. Проте журналісти декілька тижнів підтримували страхи у світі.

Нарешті я втомився від істерії й підрахував показники, що подавалися в новинах, і реальний рівень смертності. За тритижневий період від свинячого грипу померла 31 людина. На запит про ці події ґуґл видав 253 442 статті. Тобто 8 176 статей на одну жертву. Я підрахував, що приблизно за той самий період, за два тижні, від туберкульозу померло 63 066 людей. Майже всі вони жили в країнах зі щаблів 1 і 2, де це захворювання є основним убивцею людей навіть попри те, що сучасна медицина може його вилікувати. Але туберкульоз — інфекційне захворювання, що може стати резистентним й убивати людей у країнах щабля 4. Рівень освітлення цієї проблеми в новинах становить 0,1 статті на одну смерть. Кожна загибель від свинячого грипу отримала у 82 000 разів більше уваги, ніж така сама трагічна смерть від туберкульозу.

Правило 80/20

Дуже легко сприймати щось непропорційно, але, на щастя, для таких випадків у нас є легке вирішення. Якщо мені треба порівняти багато цифр і визначити, яка з них найважливіша, я користуюся найпростішим мисленнєвим інструментом. Шукаю найбільші цифри.

Тут можна застосувати правило 80/20 (принцип Парето). Ми схильні вважати, ніби все, що є в переліку, однаково важливе, але зазвичай декілька пунктів суттєвіші за інші, разом узяті. Це можуть бути причини смертності чи бюджетні витрати — спершу я сконцентровуюся на тому, що становить 80 % від загального вмісту. Перед тим як витрачати час на менші аспекти, я запитую себе: що становить 80 %? Чому ці пункти такі масивні? Які причини й наслідки?

Наприклад, у нас є перелік світових джерел енергії в алфавітному порядку: біопаливо, вугілля, газ, гідроенергетика, нафта, повітряна енергія, сонячна енергія, ядерне паливо. Коли вони представлені отак, як ви бачите, то здаються рівнозначними. Але якщо ми розташуємо їх за кількістю одиниць енергії, що вони дають людству, то три з них будуть важливішими за решту, як і показує графік, розміщений нижче.

Щоб добре бачити загальну картину, я скористався правилом 80/20, після чого стало зрозуміло, що нафта + вугілля + газ дають нам 80 % енергії, а точніше — 87 %.

Уперше я зрозумів, наскільки корисним є принцип Парето, коли переглядав гуманітарні проекти шведського уряду. У більшості бюджетів приблизно 20 статей видатків охоплюють 80 % усього бюджету. Ви можете чимало заощадити, якщо спершу добре усвідомите, що це за статті.

Саме так я виявив, що половину гуманітарного бюджету невеликого центру охорони здоров’я в сільській місцевості В’єтнаму збиралися витратити на вид ножів, який не підходив для їхньої діяль­ності. Так само я виявив, що в алжирський табір для біженців збираються відправити дитячого харчування в 100 разів більше, ніж треба (аж 4 мільйони літрів).

Так само я зупинив відправку 20 000 тестикулярних протезів у невелику молодіжну клініку в Нікарагуа. У кожному випадку я просто відстежив ті статті видатків, на які витрачається 80 % бюджету, а потім детальніше вивчав те, що здавалося незвичайним. Щоразу проблема виникала через плутанину чи невелику помилку, якою часто ставала кома, що відділяє цілі від дробів.

Правило 80/20 таке легке, як і здається. Просто потрібно пам’ятати про нього та вчасно його використовувати. Ось ще один приклад.

 PIN-код світу

Ми зможемо краще зрозуміти світ, приймати раціональніші рішення щодо нього, якщо знатимемо, де саме проживає більша частка населення й де найбільше людей житиме в майбутньому. Де світовий ринок? Де найбільше інтернет-користувачів? Звідки їхатиме найбільше туристів? Куди йтиме найбільше вантажних суден? І так далі.