Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

- Не зазнавайся. - Всміхаюся і штовхаю його ліктем. 

- Хіба я не правий?

- Правий. 

- Що й варто було довести. 

- Досить викаблучуватись, ходімо подивимось, що студенти на ярмарку приготували. 

На вихідних їдемо до міста, гуляємо на свіжому повітрі — нарешті, температура опустилася достатньо для легкої куртки. Насолоджуюся вітерцем, хоча й обуруююсь, коли він розтріпує волосся. Після обіду Сіріус тягне мене до торгівельного центру, щоб купити костюм на Геловінську вечірку. 

- Вже думав, ким хочеш бути? - Питаю його, поки вештаємось залами.

- Може, як і останні кілька сотен років — вдягну своє середньовічне вбрання з високими штанами, циліндром і жабо?

- Нудьга смертельна. І тобі не кілька сотен років, не грій мені вуха.

- І що, ти в цьому впевнений?

- Я бачив твій профіль на сайті академії. Точніше, вивчав його під мікроскопом, щоб не впустити жодної дрібнички. 

- Ну і сталкер же ти. 

- Не заперечую. Коли справа стосується тебе, я готовий на будь-які заходи. - Обходжу його і коротко цілую в губи, розвертаюсь і йду попереду. - Серйозно, що вдягнеш? Що ми хоч шукаємо? 

- В мене щойно з’явилась ідея, чортенятко. 

- В мене теж. - Переплітаю наші пальці й тягну його до сходової клітки.

- Буду твоїм приборкувачем.

- Сумніваюсь.

- Я серйозно. - Виходить за мною до пожежного виходу, і щойно двері зачиняються, я підпираю його до стіни й нетерпляче обсипаю поцілунками відкриту шию. - Хтось мусить тримати тебе під котнролем, бо ти сам на це більшість часу забиваєш.

- Неправда. - Прикусую холодну шкіру, він різко видихає, руки пасуться на моїх стегнах. - Я завжди тримаю себе в руках, коли треба.

- Як от зараз?

- Зараз нема сенсу. - Тягнусь до його губ зі спраглим поцілунком. Скучив за ним невимовно, хоч і бачимось щодня, хоч і спимо в одному ліжку, хоч і разом із самого ранку — ніяк не можу ним насититись. 

- Будеш моїм спокусливим чортеням. - Цілує мене у відповідь, одна рука лягає мені на шию ззаду.

- Вдягнеш на мене повідок? - Відтягую його нижню губу зубами.

- Обов’язково. Але це не для сторонніх очей. - Цілує мене довгим глибоким поцілунком і відсторонюється, долоня ніжно накриває мою щоку. - А для вечірки підійде щось більш стримане. Хоча, на тобі все сидітиме сексуально. - Звук приглушеної музики з коридору розрізає ляпянець по моїм сідницям. - Ходімо, щось підберемо. - Тягне мене за руку назад до магазинів. Коли проходимо повз магазин жіночої білизни, Сіріус зупиняється біля вітрини, роздивляється капронові чорні панчохи на манекені, зміряє мене поглядом, знову дивиться на манекен. Починаю підозрювати, що він задумав, і поспішаю відійти.

- Тут нічого немає, я бачу магазин костюмів у кінці ряду, ходімо.

- Ні, стій. - Тягне мене назад за рукав. - Іди сюди.

- Ну що таке? Ти просто гаєш час. - Притуляюся скронею до його плеча. - Хочеш витріщатись на жіночі ніжки у капроні — інтернет у допомогу.

- Хотів би, давно б вже так і зробив. - Тягне мене за руку в магазин, я упираюся, як можу.

- Не піду. Ні за що. 

- Кай, будь ласка. - Дивиться в очі таким палаючим поглядом, що аж страшно. - Хоча б приміряй.

- Як ти собі це уявляєш? - Кидаю погляд на людей у магазині, деякі вже звернули на нас увагу. - Двоє чоловіків завалюються в магазин жіночої білизни, беруть кілька пар панчох і зачиняються в примірочній? Хочеш, щоб завтра це відео було в усіх наших студентів на телефонах? - Переходжу майже на шепіт. - Ти з глузду з’їхав.

- Це їх проблеми, що вони подумають. Може, ми на подарунок обираємо.

- На подарунок не міряють. Я це не вдягну. Ніколи жіночий одяг не носив, і не збираюсь.

- Ніхто не дізнається.

- Та не в цьому справа! - Прочищаю горло і відтягую його від входу в магазин. - Не знаю, що ти там про мене думаєш, але я ніколи не асоціював себе із жінкою, ніколи не хотів вдягатись по-жіночому, мене таке ніколи не хвилювало і не приваблювало. - Схрещую руки на грудях. - Що я віддаю перевагу чоловікам — ще не означає, що можна одягти на мене сукню.

- Я цього і не казав. Я просто припустив, що твої довгі стрункі ніжки з ідеально окресленими м’язами виглядатимуть надзвичайно сексуально у напівпрозорому нейлоні. Мені від одної цієї картинки в голові стає спекотно. - Обіймає мене, і його бурхлива уява упирається в моє стегно. - Я не намагаюся зробити з тебе жінку. Присягаюсь. Я в захваті від тебе саме такого, як ти є, від кожної клітинки твого тіла. - М’яко цілує в шию. - Не хотів тебе образити. Пробач. - Заривається обличчям у вигин мого плеча. 

- Я не образився. - Прочісую пальцями його волосся. - Це просто… Дивно. Тобто, я й більш дивакуваті речі робив, але до такого ще не доходив. І не думав, що коли-небудь дійду. - Зітхаю, намагаючись охолодити свої почервонілі щоки.

- Це могло б стати частиною костюму, як думаєш? - Випрямляє спину, дивиться на мене з іскоркою надії в погляді. - Яку ніхто не побачить, але ми з тобою про неї знатимемо.

- Ми ще навіть із костюмом не визначились.

- То ходімо визначатися. - Веде мене за руку до найближчого з магазинів костюмів. Потім до ще одного, і ще одного. На останньому поверсі, коли вже майже розчарувалися в пошуках, його очі загоряються, коли знаходить чорне кімоно зі складними химерними неоново-блакитними візерунками. Прикладає до мене, очі світяться. - Тобі пасуватиме. Будеш японським крижаним демоном.

- Думаєш, у ньому легко рухатись? - Роздивляюся його на витягнутій руці, тканина на дотик дуже приємна. - Воно доволі вузьке. Воно точно не жіноче?

- Це унісекс модель. - Підходить продавчиня. - Залишилась в одному розмірі. На вас має сісти, як треба. Віднести до примірочної?

- Ми самі, дякую. - Сіріус всміхається чарівно і веде мене за руку до примірочних. - Якщо не сподобається, не братимемо. Просто приміряй, добре? Мені чомусь здається, що це найкраще, що ми можемо знайти.