Ліхт Гоффнунг - Хокей, синці і Мінесота , Ліхт Гоффнунг

  Звикнути до нового місця проживання Едану було досить складно. Він крутився в ліжку, допоки не виходило ненадовго здрімнути, тому вже на п'яту годину ранку спроби заснути були кинуті. Дорогою до туалету голова неприємно скулила, нагадуючи про вчорашню невдалу медитацію. Дорога виявилася довшою, ніж очікувалося, тому, дійшовши, Едан повністю прокинувся, і, умившись, підняв очі на відображення в дзеркалі. Неочікувано для Едана у відображенні було дуже пошкоджене обличчя. Гематома розтіклась по лівій стороні лоба синьою плямою вертикального положення. Виглядало дивно і не дуже гарно. Навіть жахливо. По спині пробігли неприємні мурашки, які нагадували про те, як все ж боляче було в'їхати в те сидіння.

  - Ну, ніхрена собі, — вигукнув хтось з широко розплющиними очима які говорили про здивування за спиною Едана, який описував всі його думки. Він здригнувся від такого неочікуваного гостя, тому, швидко обернувшись, одразу впізнав високу і широку постать.

  Проігнорувавши хлопця, Едан взявся за свої речі і вийшов з вбиральні, не плануючи спілкуватися з калічником чужих спин.

  У кімнаті він просидів ще години дві, намагаючись відволікти себе чим завгодно, лише б не нудьгувати. Хоча це виходило у нього не дуже гарно, через деякий час у кімнату влетіли два хлопця. Першим зайшов Макс. Явно в гарному настрої, буквально танцюючи заплив до Едана в кімнату, лягаючи поруч на ліжко і наспівуючи якусь попсову пісню, яка активно вірусилась в інтернеті. Макс сам по собі людина досить енергійна і емоційна, коли мова йдеться про агресію і веселощі. Незважаючи на це, він досить креативний і гуморний парубок, з голубими очима, короткою зачіскою, високим зростом, широкими плечами і накачаними руками, які надавали йому грізного і серйозного вигляду. Якщо побачити його на вулиці, то буде враження, що він жорстокий глава мафії, за плечами якого багато вбивств. Слідом зайшов Алекс. Ну, як зайшов. Сперся на одвірок у вході до кімнати, склав руки на грудях і мав явно змученіший вигляд, ніж його товариш, який точно ще вчора запам'ятав номери кімнат своїх друзів, щоб креативно розбудити і звести їх разом, щоб бідолашні, не дай Боже, не загубили один одного так далеко від дому. Алекса з Максом зводило тільки одне – зріст. Характер Алекса не дуже серйозний, але спокійний і врівноважений. Він був тим самим міцним плечем, у яке можна поплакатись і бути впевненим, що все сказане піде з Алексом у могилу і ніколи не вийде у світ. Волосся неохайно розтріпалося, бажаючи бути зв'язаними у звичний для них низький пучок, а очі кричали про бажання втопити Макса у найближчому туалеті за те, що той посмів розбудити бідолаху в таку рань. Напевно, це єдине, що могло дратувати Алекса – виривання зі сну. Ця риса характеру з'єднувала і Едана, і Алекса, які готові загристи любого, хто потривожить їх до ранкової чашки кави.

  Алекс буквально одночасно різав, палив, бив і рвав поглядом Макса, який просто обожнював це. Такі моменти давали йому можливість вимкнути режим "п'ятирічна гіперактивна дитина" і увійти у "я стереотипна блондинка". Така звичність і комфорт не давали змоги засмутитися, а Макс, який безпардонно розлігся на Едану, не давав дихати.

  Скинувши свого друга з себе, Едан протер очі і запропонував йти їсти, бо не спить він довго, а їжі в кімнаті немає. Навіть ті кляті сендвічі були викинуті ще вчора по дорозі в гуртожиток.

  Їдальня зустріла хлопців незвичною для таких міст тишею, гуркотом посуду і різними запахами їжі, які створювали неприємну калабаню смаків. В їдальні був шведський стіл, і Едан взяв салат, апельсиновий сік, хоча мріяв про персиковий, і омлет з грибами. Едан першим вибрав собі меню на ранок, тому сів за крайній столик, який був порожнім, і чекав на друзів, починаючи їсти.

  - Зазвичай меню не таке різноманітне, але, напевно, приїзд нової хокейної команди - досить велика подія, — до Едана підійшла дівчина з вибіленим довгим волоссям, темними очима, пірсингом у носі і милою посмішкою, яка питала, чи може вона сісти поруч.

  - Не знаю. Але як там не було, мене все влаштовує, — не очікуючи такої зустрічі о восьмій годині ранку, Едан був трохи загальмованим і не розумів, як реагувати на такий незвичний спосіб знайомства. Ззаду тієї дівчини вже підходили Макс і Алекс, недоброзичливо косячи погляд на нову подругу свого знайомого.

  - Дівчино, вам чимось допомогти? — запитав Алекс, зрозумівши, що з Еданом краще не розмовляти, поки не мине перше тренування. Інакше він просто не реагує на зовнішній світ.

  - Моя компанія друзів ще навіть не прокинулась, а снідати самій не хочеться. Можу скласти вам компанію? — дівчина мило усміхнулась, демонструючи свої ямочки на щічках. Макс і Алекс швидко переглянулись, знизали плечима і все ж дали дозвіл на спільний сніданок.

  - Мене звати Крістіан. Можна просто Крісті. Я з хокейної команди Мінесоти.

  Хлопці провели дівчину поглядом, і раз вона хотіла поговорити, вони все ж завели розмову, а Едан мовчки спостерігав, як людей в їдальні стає все більше і апетит потрохи згасає. Він не дуже гарно відпочив після дороги, тому його дратував сильний галас і шум, який лунав звідусіль.

- Дякую за компанію, ви не спішіть, а я піду прогуляюсь.

  - Прапор тобі в руки, тільки візьми телефон, на всякий випадок, щоб не заблукати, - сказав Алекс, знову фокусуючись на жвавій розмові з знайомими. Він був уважним до друзів, чим завжди надихав Едана брати з нього приклад.

  Виходячи з гуртожитку, хлопця зустріла приємна прохолода, і дратівливість виходила з організму Едана з кожним видихом. Будівля, в якій мали проходити тренування, знаходилась напроти гуртожитку і з вигляду здавалась досить великою. Едану захотілося подивитися на те, як виглядала льодова арена для хокею в Мінесоті.

  Зайшовши в будівлю, в тіло вдарила прнизлива прохолода, і Едан потрапив у хол. Пройшовши трохи далі по коридору і звернувши направо, була роздягальня, в світлих тонах і шафами для кожної людини, яка мала займатися в залі. Вони були високі, але не дуже широкі. Туди можна було поставити свою хокейну клюшку, скласти якийсь одяг, поставити ковзани та й усе. Це й так забагато для, на вигляд, не дуже великої шафи. Взявши з собою ковзани, на випадок якщо все ж вийде покататися, він пішов прямо по коридору, де відкривалась велика і висока арена. Двері відчинилися з не сильно великим шумом, який ехом розлетівся по всій території. Арена була не тільки велика, а й з дуже високою стелею, а навколо арени було безліч місць для сидіння людей під час матчів. Увагу Едана відволік шум шайби, яку забили у ворота. Широка постать намотувала круги і одна за одною забивала шайби у ворота. Швидко спустившись по сходах і сівши на сидіння ближче до катка, Едан швидко надів ковзани. Ніякого захисту. Просто ковзани, коли на тілі спортивні штани і чорна майка. Едан швидко заїхав на каток. Неймовірна легкість і сила заполонили груди, на обличчі з'явилась дурна посмішка, а очі інстинктивно заплющились. Едан не впізнав того, хто займався на катку, бо в той момент це його не дуже хвилювало, але він не очікував побачити когось зі знайомих.