Агата Авенс - Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс

Хто ти, малюк? І звідки ти звалився на мою голову? Гадати було безглуздо, і я знав це, але питання все одно так і роїлися в мозку. Ні, звісно, я порядна людина, відповідальна людина, але я просто не зліплений з того високоякісного тіста, з якого Господь зазвичай ліпить щасливих батьків сімейства. Я навіть ніколи не думав про це серйозно. І вже тим більше не палаю бажанням возитися з чужою дитиною. Крім того, мене охоплювало передчуття, що все це затягнеться на довгий час. А у мене скоро жнива!
- Знаєш, приятелю, - звернувся я до Кока, - мені треба слідкувати за фермою, тож тобі доведеться потурбуватися про малюка.
- Ти жартуєш, шеф? Е, ні, я сюди наймався не з дітьми няньчитися, - запротестував кухар. - Мені, звісно, по-людськи шкода хлопця, але якщо ти спробуєш зробити з мене няньку, то я звільнюся.
- Та годі тобі, ти ж старий морський вовк, двадцять років прослужив. Тобі не важко буде доглянути за маленьким хлопчиком, - я спробував зайти з лестощів.
- Знаєш, шеф, я тебе зараз здивую: в армії дітей не було. До того ж на мені вся кухня, прання і прибирання, тож вибачай, не буду я цим займатися! Краще найми йому професійну няню.
Дебати могли тривати до нескінченності, але ми були перервані дивним звуком, слідом за яким у повітрі поширився неприємний запах. Я затиснув ніс і подивився на малюка, чиє обличчя почервоніло від потуг. Кок заревів немов поранений бик і кинувся геть, ретируючись назад у прибудову. Остаточно побитий, я деякий час розгублено дивився йому вслід. Потім знову подивився на малюка, який явно збирався знову розревітися. І тільки тут я по-справжньому зрозумів, що моє життя вже ніколи не буде колишнім.