Михайло Булгаков - Скорочено Майстер і Маргарита

в золотому вінку, на чолі його виразка, рот без зубів, нижня губа вередливо опущена. Почулося, наче труби грізно заграли і голос погордливий протягнув слова закону про зневагу величності. І пронеслися в голові думки дивні і короткі: "Загинув!", потім "Загинули!", та ще й про безсмертя, яке чомусь викликало нестерпну тугу.

Прокуратор запитав, говорив Ієшуа щось про владу великого кесаря, чи не говорив. Це "не" він протягнув трохи довше, ніж можна було на суді, але Ієшуа розповів, як зустрівся він з Іудою із Кіріафа, якому було дуже важливо почути думку Га-Ноцрі про державну владу. У голосі Пілата відчувалася безнадія, коли він запитав, що ж Ієшуа відповів. Той охоче виклав свою думку: кожна влада є насильством над людьми, прийде час, коли не буде ні влади кесарів, ні будь-якої іншої влади, бо людина прийде у царство істини і справедливості. А потім, сказав Ієшуа, вбігли люди, зв'язали його і повели до в'язниці. Прокуратор із ненавистю глянув на секретаря і конвой, і голос його міцнів, коли він вигукнув, що немає і не буде у світі кращої і величнішої влади для людей, ніж влада імператора Тиверія. Потім наказав залишити його наодинці зі злочинцем, бо тут державна справа.

Їх залишили, але прокуратор мовчав. Першим порушив мовчанку арештант, він сказав, що, напевне, трапилась якась біда через те, що він говорив з цим юнаком із Кіріафа, що у нього навіть є передчуття: з тим трапиться нещастя. Дивно посміхнувшись, прокуратор відповів, що на світі є дехто, кого треба було б пожаліти більше, ніж Іуду із Юріафа, і знову запитав, чи насправді Ієшуа вірить, що всі люди добрі, що настане царство істини? Ієшуа був твердий у своєму переконанні. Прокуратор закричав таким страшним голосом, як колись на полі бою, коли схопили Марка Крисобоя, голосом, від якого Ієшуа відхитнувся, що царство істини не настане ніколи, а потім підвищив свій голос ще, так щоб чули у саду, і закричав: "Злочинець!". Арештант несподівано попросив, щоб прокуратор його відпустив, він бачить, що його хочуть вбити. Обличчя прокуратура взялося судорогою, він подивився на арештанта налитими кров'ю очима і сказав, що він не хоче помінятися з Ієшуа місцями, що він не поділяє його думок. Прокуратор гукнув конвой і оголосив, що затверджує смертний вирок. Потім наказав відділити Ієшуа від інших в'язнів і слідкувати, щоб арештант ні до кого не говорив, і ніхто не відповідав на його запитання. Конвой вивів Ієшуа з балкона. А прокуратор дав наказ командуючому легіоном легату забезпечити конвой злочинцям, візкам з приладдям для страти, катам, коли настане час відправлятися на Лису Гору до місця страти. Частину легіону наказав відправити на Лису Гору вже зараз, щоб поставити заслін юрбі, що захоче подивитися на страту. Потім прокуратор попросив секретаря запросити у палац президента Синедріона, двох його членів і начальника храмової варти, але зробити так, щоб до паради з усіма цими людьми він міг поговорити наодинці з президентом Синедріона. Накази прокуратора виконали швидко й точно.

Сонце, що яро палало над Єршалаїмом у ці дні, не встигло піднятися до найвищої точки, коли зустрілися на верхній терасі саду прокуратор і виконуючий обов'язки президента Синедріону первосвященик іудейський Каіфа. В саду було тихо, але внизу, за стіною, що огороджувала палац, прокуратор почув невиразний шум натовпу. Він зрозумів, що на площі зібралися мешканці міста, які очікують оголошення вироку злочинцям. Прокуратор запросив первосвященика на балкон, щоб сховатися від сонця, але той відмовився. Пілат сказав, що розібрав справу Ієшуа і затвердив смертний вирок. Таким чином до страти призначені три розбійника: Дісмас, Гестас, Вар-равван, а також цей Ієшуа Га-Ноцрі. Перші двоє підбивали народ проти влади кесаря, і затримані римською владою, тому про них розмова не йтиме. Вар-раввана і Га-Ноцрі затримала місцева влада, тому, згідно зі звичаєм, одного з цих злочинців треба відпустити заради великого свята Паски, який розпочинається цього дня. Прокуратор хотів би знати, кого зі злочинців має намір звільнити Синедріон? Пілат добре знав, що йому відповість первосвященик, але майстерно виказав здивування, коли той сказав, що Вар-раввана. Прокуратор м'яко, але наполегливо спробував довести, що Синедріоном припущена помилка, у виправленні якої прокуратор, а у його особі римська влада, зацікавлені: Вар-равван більш небезпечний злочинець, ніж Га-Ноцрі. Каіфа подивився Пілату в очі і тихим, але твердим голосом сказав, що Синедріон уважно розглянув ці справи і вирішив звільнити Вар-раввана. Прокуратор наче не повірив, що навіть після його пояснень рішення залишається незмінним, і попросив первосвященика повторити втретє. Той повторив. Прокуратор зрозумів, що Га-Ноцрі йде від нього назавжди, і страшний біль прокуратора ніхто, крім смерті, не зможе зцілити. Його охопила незрозуміла туга, здалося, що він чогось не договорив із засудженим або чогось недослухав. Майнула думка, що прийшло безсмертя, але він так і не зрозумів, чиє то безсмертя, та від цієї думки стало холодію під палким сонцем.

Страшний гнів безсилля охопив прокуратора, посміхаючись, але хижо примруживши очі, він сказав первосвященику, щоб той берігся його. Тепер здивувався Каіфа, спокійно і погордливо він відповів, що звик слухати помірковані і зважені слова прокуратора, і чи не боїться той, що їхню розмову хтось почує. Пілат мертвими очима подивився на первосвященика і, вдаючи посмішку, сказав, що добре знає, де говорити й кому, адже він несхожий на нещасного філософа з його мирною проповіддю. Прокуратор вказав на храм Єршалаїмський і сказав, що віднині ні первосвященик, ні народ його не матимуть спокою, це обіцяє він, Пілат Понтійський, вершник Золотий Спис. Безстрашно і гнівно первосвященик відповів, що народ іудейський знає, як прокуратор ненавидить його, що хотів Пілат випустити Ієшуа, щоб той сіяв смуту, над вірою іудейською глумився, під римські мечі народ підвів. Але не буде цього. Каіфа грізно підняв руку і наче велів прокуратору прислухатися до шуму натовпу, що вже виразніше чувся за стінами палацу. Невже прокуратор вважає, що жалюгідний розбійник Вар-равван міг викликати все це, запитав первосвященик.

Прокуратор витер холодного спітнілого лоба рукою і подивився на небо, сонце стояло над головою первосвященика, і тінь його скрючилася. Прокуратор сказав тихо і байдуже, що бесіда їх дуже захопила, а вже час займатися справами. Він люб'язно попросив первосвященика зачекати, доки викличе всіх для короткої наради і віддасть ще один наказ, пов'язаний зі стратою. Пілат повернувся на балкон і велів секретарю зібрати всіх для наради. Сам же прокуратор пішов у палац, де