Юрій Яновський - Скорочено Майстер корабля

Юрій Яновський написав для української літератури не один десяток творів, які є дуже цікавими та надзвичайно захоплюючими. Читати скорочено книгу «Майстер корабля» Юрія Яновського можна у нашій віртуальній бібліотеці.

У цій книзі головним персонажем є автор, який розповідає про те, як тільки він сам розпочав працювати у кіноіндустрії режисером. По тексту є багато реальних спогадів, які були зібрані в архівах кіностудії імені Довженка в Одесі.

Також по книзі автор може побачити протистояння молодості та старості, адже сам головний персонаж є мужчиною в літніх роках, а згадує він про те, як тільки в молодості розпочав працювати у студії та скільки подій крутиться навколо нього.

Він згадує, скільки всього прийшлось пережити, сумного та радісного, і як він став визначним діячем мистецтв. Крім головного персонажа у книзі є ще кілька людей, які супроводжували його по життю і залишили вагомий слід у його кар’єрі. Твір умовно поділений на дві частини. У першій він розповідає саме про молоді роки, а у другій, яка часто пересікається з першою, – про зрілі роки, наприклад, про своїх синів.

Якщо ви хочете прочитати цю дивовижну історію, то вам просто необхідно скачати безкоштовно скорочено «Майстер корабля» Юрія Яновського можна у нашій бібліотеці у форматах: fb2, txt, rtf, epub.

Тут ви можете скачати безкоштовно твір «Майстер корабля» (скорочено) Юрія Яновського.

Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» – один з найоригінальніших творів періоду Розстріляного Відродження – сьогодні повертається до читача. Це романтичний пригодницький роман, у якому яскраво втілено тему подвигу, кохання, відданості дитячій мрії.

Юрій Яновський

Роман "Майстер корабля"

Стислий переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

ПРИСВЯТА

Високо в небо соколи летіли!

Далеко в море гості запливали

І парус, парус, парус доганяв.

Надувши груди білі, йшли фрегати,

Над морем місяць уставав солдатом

І просторінь шляхів охороняв.

Веселий день любові кочової!

На палубі вино і брязкіт зброї

І плескіт хвиль, неначе крик коня.

Надувши груди білі, йшли фрегати,

Над морем місяць уставав солдатом

І просторінь шляхів охороняв.

Любовна міць на палубі рухливій,

На кораблі, що йде, мов білий привид,

Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв!

Надувши груди білі, йшли фрегати,

Над морем місяць уставав солдатом

І просторінь шляхів охороняв.

1928

"Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м'яких юнацьких літ до суворої, загартованої мужності, — забирайте із собою всі людські порухи, не залишайте їх на дорозі: не знайдете потім!"

М. В. Гоголь

Ні! все добре на землі:

Чорна дівка, білий хліб!

Завтра в інший край мандрівка:

Чорний хліб і біла дівка.

Йоганн-Вольфганг фон Гете

Але завше я пив лиш за те, що любив,

Лиш за "Вітер, що дме, корабель, що пливе,

За дівча, яке любить матроса!".

Шарль Дібдін

О корабле, тебе вже манить хвиля Моря?

Горацій

I

Сиве волосся до чогось зобов'язує. Старечі ноги йдуть до могили. Зараз мені за 70, багато води втекло відтоді, коли я, молодий юнак, окунувся в життя! Тепер, коли мене термосить ломота, дрижать руки, чи набігає сльоза, сиджу біля натопленого каміна і згадую юність. Життя доходить до краю.

Сьогодні я бачив надзвичайний фільм "Біла Пустеля". Молодий кінорежисер був дуже радий бачити мене, адже за моїми книжками він вивчав кінематографію. "Біла Пустеля" дійсно шедевр, який з'являється в нас раз на десятиріччя. Зараз кіномистецтво дійшло апогею. Перші фільми на зорі існування кіно мені здавалися смішними. Ми навіть роздумували, чи кіно є мистецтвом?

Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити. Шлях кіно лежить від винайдення фотографії до винайдення плівки. З'явилися і перші метри величезного мистецтва, що його звемо тепер – Мас-Кіно-Мистецтво.

Мене кличуть То-Ма-Кі – Товариш Майстер Кіно. Це найвище звання для кінематографіста.

Я сиджу мовчки. Родини я не маю. Всі розлетілися: старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія. Дружина померла при народженні другого сина. У мене є урна з прахом дружини. Раз на рік я ставлю дорогий попіл на стіл і розмовляю з ним. До молодшого сина у мене немає гіркості. Я люблю його. Він подібний до покійної дружини. Професія мого сина – писання книжок. Він цілий рік мандрує. Пише там, де перебуває: на морі, на повітрі, в лісі й в снігах, на екваторі, в піщаній пустелі. Його твори легкі