Юлія Феліз - Той, хто тобі потрібен, Юлія Феліз

— Що? — вирячила очі я.

Вона хитро посміхається.

— Та годі. Ви з дитинства тусуєтеся разом. Ви знаєте один одного як облуплені. Він чудово знає всю твою родину. І він мій брат. Це було б природно. Що скажеш?

Закусивши губу я підходжу до вікна, спостерігаючи за хлопцями внизу, які досі грають у баскетбол. Я дивлюся тільки на Марка. Мені подобаються його плавні рухи. Коли він тримає руки перед собою перед кидком, то схожий на кота. Від його ямочки на підборідді в мене все завмирає всередині. Ми не бачилася кілька місяців. Зараз канікули, але я працюватиму в таборі. Це означає, що ми знову не бачитимемося. Судячи з його гарного настрою, він зовсім не сумує без мене. Я відчуваю слабкі обійми смутку. Чи зможемо ми зберегти дружбу надалі, якщо так мало спілкуємося?

Я милуюся його засмаглим торсом і м’язами. Ні, за що це мені? Та вибору немає. Я знаю, кого мушу запросити на роль фальшивого хлопця. Це єдиний та ідеальний варіант. Єдина людина, яку хочу бачити в цій ролі.