Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

вже стоять,

І збруя в злоті, в перлах дорогих.

Чи полювати? Соколи твої

Від жайворонка вище залетять,

А гончаки такі вже заливні,

Що аж від хмар відіб’ється луна

Й земля, мов бубон, нею загуде.

 

1-й слуга

Зайців цькувати? То твої хорти

Прудкі, як дужий олень чи як лань.

 

2-й слуга

Картини любиш? 12 Враз принесемо

Адоніса над бистрим ручаєм,

Кіпріду, 13 що таїться в комиші,

І він під подихом її тремтить,

Немов під вітром осока тонка.

 

Лорд

Покажем Іо, 14 діву непорочну,

Як Зевс її заскочив і умкнув,-

Змальовано усе, немов живе.

 

3-й слуга

Чи Дафну 15 - як біжить через терни,

І ноги всі подряпані, в крові,

Заплаче сумно й Феб, узрівши те,-

Отак майстерно вдано сльози й кров.

 

Лорд

Ти - лорд, і квит! Будь певен - ти є лорд!

Твоя жона - предивної краси,

Якої не знайти ніде сьогодні.

 

1-й слуга

І поки сльози, що вона за вас,

Мій пане, пролила, тієї вроди

Ще не зв’ялили заздрісно, ніде

Їй рівної на світі не було.

Вона й тепер від жодної не гірша.

 

Пройд

Я - лорд? І маю отаку жону?

Чи я не сню? Чи, може, досі снив?

Не сплю я! Чую, бачу, говорю,

Солодкий дух вдихаю і лежу

В м’якій постелі. Далебі, я лорд -

А не лудильник, не Крістофер Пройд.

Ну що ж, ведіть мою жону сюди -

Та дзбан легкого пива принесіть.

 

Лорд виходить.

 

2-й слуга

(підносячи миску)

Вельможний пане, звольте руки мить.

Які ж ми раді, що ваш ум вернувсь,

Що знов ви, пане, тямите себе!

Проснили ви п’ятнадцять довгих літ,

Коли й не спали - марили неначе.

 

Пройд

П’ятнадцять літ! Нівроку, ну й поспав!

Невже промовчав я увесь цей час?

 

1-й слуга

Та ні, мій пане, не мовчали ви,

Але слова у вас були пусті.

Хоч ви лежали на постелі тут,

І все казали - витурено вас,

І лаяли шинкарку, і її

Заскаржити погрожували в суд,

Що пиво вам у кухлі подавала,

А треба - в запечатаних пляшках.

І Сесі Гекіт кликали не раз.

 

Пройд

Еге ж, так зветься наймичка в шинку.

 

3-й слуга

Яка там наймичка! Який шинок!

І люди ті, що згадували ви,-

Як Стівен Слай, старий Джон Непс із Гріса, 16

І Пітер Терф, і Генрі Пімпернел,

І ще душ двадцять отаких,- ніхто

Ніколи їх не бачив і не знав.

 

Пройд

Ну, слава ж богу, що одужав я!

 

Усі

Амінь!

 

Входять паж, перевдягнений на даму, слуги і лорд, що несе кухоль пива.

 

Пройд

(бере пиво)

Ну, дякую. Не пропаде за мною.

 

Паж

Як почувається мій любий пан?

 

Пройд

О, далебі, так, як пиріг у маслі.

А де моя дружина?

 

Паж

Я тут, мій пане. Що ви звелите?

 

Пройд

Чого ж не кличеш мужем ти мене?

Для слуг я - пан, для тебе - чоловік.

 

Паж

І чоловік, і пан, і пан, і муж,

А я для вас - покірлива жона.

 

Пройд

Та знаю. Як же звать мені тебе?

 

Лорд

Мадам.

 

Пройд

 

Мадам

Аліса чи мадам Дженет?

 

Лорд

Мадам, і все. Так лорди звугь дружин.

 

Пройд

Мадам дружино, кажуть ось вони,

Що я проснив п’ятнадцять літ підряд.

 

Паж

Авжеж. Мені здались вони за тридцять,

Відлученій від ложа від твого.

 

Пройд

Це довго. Слуги, нас лишіть самих.

 

Лорд і слуги виходять.

 

Ну, роздягайся та ходи сюди.

 

Паж

Мій любий пане, дуже вас прошу:

Ще потерпіть ніч-дві, а чи бодай

До вечора. Бо ваші лікарі,

Щоб неміч не вернулася до вас,

Суворо приписали уникати

Мені обіймів ваших до пори.

Отак-то справа, пане мій, стоїть.

 

Пройд

Е, потерпіть! Тут так кортить, що годі дочекатись вечора. Але ж і в маячню знов запасти не хочеться, тож почекаю всупереч плоті й крові.

 

Входить лорд як посланець.

 

Лорд

Актори ваші, пане мій, почувши,

Що ви одужали, прийшли сюди

Веселу вам комедію зіграти.

Бо й ваші лікарі такої думки,

Що кров у вас загусла від журби,

А смуток живить ваше божевілля.

Тому вони гадають, що для вас

Корисно гарну п’єсу подивитись:

Це вас настроїть на веселий лад,

Розвіє тугу і життя подовжить.

 

Пройд

Що ж, подивлюся. Нехай зіграють. А це не та кумедія, що на різдво виставляють чи коли ото витівають усякі штуки та через голову перекидаються?

 

Паж

Ні, мій любий пане, це діло цікавіше.

 

Пройд

Діло? Цебто якась робота?

 

Паж

Та ні, це така собі історія.

 

Пройд

Ну гаразд, побачимо, йдіть сюди, мадам дружино, сядьте біля мене, і хай собі буде, як буде. Молодість не вертається.

 

Сідають.

 

ДІЯ ПЕРША