Вільям Шекспір - Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір

 

Вільям Шекспір

 

ОТЕЛЛО, ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ МАВР

 

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

 

Дож Венеції.

Брабанціо, сенатор, батько Дездемони.

Інші сенатори.

Граціано, брат Брабанціо.

Лодовіко, родич Брабанціо.

Отелло, 1 мавр, командувач венеціанського війська.

Кассіо, його заступник.

Яго, 2 його офіцер.

Родріго, венеціанський дворянин, закоханий в Дездемону.

Монтано, правитель Кіпру, попередник Отелло.

Блазень, слуга Отелло.

Герольд.

Дездемона, 3 дочка Брабанціо й дружина Отелло.

Емілія, дружина Яго.

Б’янка, куртизанка, коханка Кассіо.

 

Військові, дворяни, музиканти, посланці, матроси та слуги.

 

Перша дія відбувається у Венеції, всі інші - на Кіпрі.

 

ДІЯ ПЕРША

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Венеція. Вулиця.

Входять Родріго і Яго.

 

Родріго

Мовчи! Мені це дуже прикро, Яго,

Що, хазяйнуючи в моїй кишені,

Як у своїй,- ти гроші брав і змовчав.

 

Яго

О, чорт! Та ви ж не хочете мене

І слухати! Коли б хоч раз подумав

Таке,- гидуйте мною!

 

Родріго

Ти завжди говорив, що ти його

Ненавидиш...

 

Яго

То й осудіть мене,

Як це не так. Венеціанців троє

Значних хотіли, щоб його заступник

Був я,- його за мене так просили!

І, присягаюсь вам моєю честю,

Того я вартий місця; тільки ж він,

Закоханий в пиху свою і волю,

Морочив довго їх, удаючись

До різних мудрих термінів військових

Та балачок гучних, зарозумілих,

І зрештою

Відмовив остаточно їм, сказавши:

«Уже собі я вибрав офіцера».

І хто ж обранець той?

Гай-гай, один великий арифметик 4 -

Звуть Кассіо Мікеле, флорентієць,

Що бог його красунею скарав...

Не вів ще він ніколи й ескадрону

І знає справу бойову не краще

Старих бабів... Лише знання книжкове,

Якого повні й консули у тогах,

Пусте базікання дитяче й жодних

Практичних знань - оце й усе його

Мистецтво військове́. Проте, синьйоре,

На ту посаду обрано його;

Мене ж, чиї діла на власні очі

Він бачив сам - на Родосі, у Кіпрі

Та в інших християнських і поганських

Країнах різних,- бачите, мене,

Перехопивши вітер мій погожий,

Цей рахівник нікчемний обскакав.

Заступник він, а я (хай бог простить!),

В Їх Маврітанства я лише хорунжий.

 

Родріго

Волів би я для нього бути катом!..

 

Яго

Зарадить тут не можуть жодні ліки;

Той має перевагу, хто вельможний,

У кого є зв’язки. Старий порядок,

Де другий після першого ішов,

Тепер недійсний. Отже, мій синьйоре,

Судіть самі, чи маю я причини

Любити мавра?

 

Родріго

То йому тоді

Я не служив би зовсім.

 

Яго

О синьйоре,

Не подивуйте! Я йому служу,

Аби йому за кривду відплатити.

З нас кожен буть господарем не може,

І вірних слуг не може мати всяк.

Звичайно, є покірні наймити,

Які, згинаючи нікчемні спини,

За харч працюють, мов осли хазяйські,

І лиш постаріють вони - то геть! -

Їх викидають зовсім. Батогами

Хльостав би я тих чесних слуг! Але

Є й інші, є й такі, що ніби служать

І вірою і правдою, на ділі ж -

Приховують, що дбають лиш про себе,

І, догоджаючи своїм панам

Лише про людське око, всі вони

Влаштовують чудово власні справи;

Коли ж, нарешті, в пір’я добре вб’ються,

Тоді вже служать лиш самим собі;

Такі ось люди мають досить глузду,

І я до тих людей належу й сам.

Авжеж, синьйоре,

Коли б я мавром був - не був би Яго;

Це правда, як і те, що ви - Родріго.

Я, служачи йому, служу собі.

І, небом присягаюсь, тут немає

Ані повинності, ані любові,

І ними тільки прикриваюсь я,

Щоб приховать мій особливий замір:

Адже коли я вчинками своїми

Розкрию серця внутрішність і сутність -

Я ніби почеплю на рукаві

Те серце, щоб його клювали галки.

Ні, я не той, яким здаюсь!

 

Родріго

Якщо

І тут ще переможе товстогубий,-

Велике щастя має й справді він!

 

Яго

То батечка її мерщій гукайте;

Збудіть його; нехай біжить в погоню!

Його блаженний спокій отруїть!

По вулицях усіх кричіть; скликайте

Її рідню,- підбурюйте усіх...

Хоч мавр живе в країні благодатній,

Замучте мухами його; хоч він

Здобув собі велике щастя, ви ж

Те щастя намагайтесь затруїти,

Аби воно злиняло!

 

Родріго

Ось дім вітця її, я крикну гучно.

 

Яго

Авжеж; на гвалт гукайте, верещіть.

Неначе людне місто запалало...

 

Родріго

Брабанціо! Брабанціо! Синьйоре!

 

Яго

Брабанціо! Злодії! Гей, прокиньтесь!

Злодії! Гей, злодії! Уставайте!

Пильнуйте дому, і дочки, і скрині!

 

Брабанціо з’являється нагорі у вікні.

 

Брабанціо

Що сталося? Хто там кричить?

 

Родріго

Синьйоре,

Скажіть,