П. П. Андрушко - Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

ст. 18 Конвенції йдеться про вплив лише щодо прийняття рішення адміністрацією або державним органом держави, а ст. 3691 пропонується передбачити відповідальність за вплив на прийняття рішення — надання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) будь-якій особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі блага вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Коло суб'єктів злочинів, передбачених ст. ст. 366 та 367 КК, пропонується розширити, віднісши до них осіб, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права, та осіб, які виконують надані їм законом владні повноваження.

Особами, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми у статтях розділу VIІ-A та ст. ст. 366, 367 КК пропонується визнати осіб, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки, у тому числі в юридичній особі приватного права іноземної держави.

Проектом Закону № 2112 пропонується дати у Загальній частині КК загальне визначення поняття службової особи — доповнити ст. 18 КК двома частинами такого змісту: „3. Службовою особою, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, є особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві, в установі чи організації, незалежно від форми власності посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням. 4. Службовою особою також визнається особа, яка виконує обов'язки, зазначені в частині третій статті у будь-якій іншій державі чи міжнародній організації". Водночас пропонується уточнити поняття службової особи у п. 1 примітки до ст. 364 КК: „1. Службовими особами у статтях 364, 365, 368, 369 цього розділу є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають в юридичних особах, у статутному фонді яких державна частка становить 50 або більше відсотків, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням".

Проектом Закону № 2112 пропонується передбачити відповідальність службових осіб за незаконне збагачення — отримання у власність службовою особою або оформлення нею у власність її близьких родичів грошових коштів або майна у значних розмірах, законність походження яких не підтверджена в установленому порядку (ст. 3681), а також за торгівлю впливом — надання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі блага вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (ч. 1 ст. 3691), та отримання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а так само пропозицію здійснити вплив за надання таких благ (ч. 2 ст. 3691).

У ст. 369 КК пропонується передбачити відповідальність за пропозицію хабара (ч. 1 ст. 369), а також за давання хабара, диференціювавши відповідальність за давання хабара залежно від того, якій службовій особі він дасться (будь-якій службовій особі, особі, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище). Крім того, пропонується як кваліфікуючі ознаки передбачити давання хабара повторно, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою осіб чи її учасником.

Більшість положень цього проекту Закону обґрунтовано дістали негативну оцінку як у висновку на нього Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, так і у висновку Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, оскільки більшість пропонованих проектом Закону норм сформульована із порушенням правил законодавчої техніки, безсистемно, має місце їх суперечливість як з чинними нормами КК, так і між собою, а також між окремими нормами пропонованих проектів законів, вживання різної термінології для позначення предмета корупційних правопорушень тощо.

В цілому можна констатувати, що автори проекту Закону № 2112 пропонують радикально змінити підходи до кримінальної відповідальності осіб, які виконують певні професійні, посадові та службові функції (обов'язки), пов'язані з наділенням їх або владними повноваженнями, або покладенням на них організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, чи з можливістю вчинення певних дій, які тягнуть за собою правові (юридично значимі) наслідки. Відповідальність пропонується диференціювати фактично залежно від важливості, авторитету займаної особою посади, характеру вчинюваних діянь та їх правових наслідків: пропонується виділити за ознакою спеціального суб'єкта 4 групи (види) „посадових" осіб, виходячи із запропонованих проектом Закону визначень їх поняття:

1) службові особи — суб'єкти злочинів, передбачених статтями 364, 365, 368 КК. По суті, це категорія „державних" службових осіб;

2) службові особи взагалі — особи, які можуть бути суб'єктами будь-яких злочинів, де такий суб'єкт називається, за винятком злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 368 КК;

3) особи, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. ст. 2351, 2352, 2354, 366, 367 КК);

4) особи, які виконують надані їм законом владні повноваження — приватний аудитор, приватний нотаріус, експерт, адвокат, арбітражний керуючий, незалежний посередник чи арбітр при розгляді колективних трудових спорів та ін. (ст. ст. 2352, 2355, 366, 367 КК). Крім того, у ст. 3691 йдеться про вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави — особи, визначені як такі у пп. 1 та 2 ст. 2 Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції". По суті, цю категорію осіб можна назвати „публічними" посадовими особами.

Зверну увагу на окремі положення цього проекту Закону.

По-перше, назва пропонованого нового розділу VII — А Особливої частини КК значно вужча за зміст його статей, оскільки розділ пропонується назвати „Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права", а його статтями 2353 та 2355 пропонується передбачити відповідальність будь-яких осіб, які виконують надані їм законом владні повноваження, в тому числі приватних аудиторів, нотаріусів, експертів, оцінювачів, адвокатів, арбітражних керуючих, незалежних посередників чи членів трудового арбітражу при розгляді колективних трудових спорів. Більшість цих осіб здійснюють свою діяльність не як працівники юридичних осіб приватного права, а на індивідуальній основі, їх правовий статус аналогічний правовому статусу фізичної особи-підприємця. Проектом Закону не враховується що, в Україні паралельно діють приватні і державні нотаріуси, а арбітражний керуючий за своїм правовим статусом, на мій погляд, є службовою особою. Водночас проектом Закону не передбачається зміна назви розділу XVII Особливої частини КК, внаслідок чого у разі внесення до нього пропонованих змін його назва буде вужчою змісту норм, які у ньому будуть міститись.

Має місце неузгодженість