Марія Микіцей - Плетиво (Збірка віршів)

З самого початку з самого краю Нового світу Знайди кав’ярню, де добра кава І де Сінатра І можеш вічність отак сидіти і пити каву Навіть без цукру І без нікого.

Юлія Баткіліна:

Навіть без цукру і без нікого, Навіть сьогодні. Кав’ярня темна, бісквіт і кола, Подумки я окреслюю коло — Від мли й безодні, Де шкірять пащі голодні звірі І мої колишні, Де віри не йметься надії й вірі, Де чужинно й зимно в своїй квартирі, Де сльози невтішні. Я окреслюю коло, я кличу осінь, Хай світ не буде таким, як досі, Нехай непевна по світу носить — І цього досить. #плетиво_крижаних_кораблів

Юлія Баткіліна:

В місті іде град, В місті стоїть дим. Сонячний бог Ра З нашими не ходив. Бог блискавиць теж Не навіщав нас. Що нам тепер? Стеж, Інше усе занад — То. Наплива дим, Йдеш? То тоді – йди.

Марія Микицей:

Якщо знаєш – з ким Якщо бачиш мету Якщо віриш що падаючи на льоту Знову встанеш й підеш Траву прим’яту в росі залишаючи як Долонею по косах проводив колись Як нахилявся до її обличчя Наче до лісового джерела з водою живою

Юлія Баткіліна

А якщо не віриш і її долоням, і не віриш світанку, який лишив, то повір дощам, бо вони солоні, то повір зітханню у скрипі шин. Заспіває вітер – вона заплаче, заплете, як стрічка її, дорога… Відведе біду, захистить, неначе ти в бога. Вбога…