Маринка Черемних - Врятована коханим, Маринка Черемних

2 глава. Мілана

Він трішки відсторонив мене від себе, вдарив пальцем по носику та сказав:

- А зараз ми йдемо їсти- я зрозуміла, що з цим чоловіком марно сперечатися, тому дозволила йому нести мене на руках. Аромат цедри апельсина та рому заполонив мої ніздрі, саме так пахнув Тимур. Підійняв, мов пір'їнку та поніс на кухню, з якої стояв неймовірний аромат чогось печеного

- Обережно- посадив мене на стілець та підсунув тарілку з гречаною кашею та шматком запеченого лосося

- І ти думаєш, що я все це з'їм?- взяла ложку до рук та подивилася на Тимура, який сидів біля мене

- Так- впевнено відповів чоловік

- Тим, але я не можу, я не знаю, як змусити себе і ложку з'їсти- я поклала ложку на стіл та закрила обличчя руками

- Ей, навіть не вздумай плакати!- швидко взяв мої холодні долоні у свої теплі руки і змусив дивитися у його очі.- Ти маєш їсти, щоб були сили. На роботу ти не ходитимеш, поки що я і сам впораюся. Але... мені буде не вистачати найкращої секретарки- нахилився так близько до моїх вуст, що затримала дихання. Була трішки шокована, коли він торкнувся своїми гарними вустами до моєї щоки. І я відразу ж згадала один момент...

- Вибач, я не мав...- я не дала йому доказати

- Все добре, правда- поспішила його заспокоїти. Під вмовляннями цього гарного чоловіка я таки поїла. Ну звісно не всю тарілку, але хоч трішки. Потім ми пили чай та говорили про все на світі

- Лано, дай мені відповідь на одне пиатння- почав говорити Тимур, пильно дивлячись мені в очі

- Питай

- Чому ти вийшла за нього заміж?- я і сама не знала відповіді на це питання

- Чесно? Я і сама не знаю- відпила гарячого чаю.- На початку шлюбу і самих відносин, Кирило був нормальним, піклувався, подарунки робив. Потім його як підмінили, кожного вечора як не пиво, то горілка. Страшно було перебувати з ним в одній квартирі, бо я не знала, що в нього в голові. Я вже після весілля задавалася цим питанням- чому я вийшла за нього? Навіщо, коли... коли мого серця торкнулася зовсім інша людина, повна його протилежність- ну звісно я не прямо сказала за Тимура, але вогник, який проскочив у його очах говорив мені значно більше, ніж би він сам це сказав.- Та і з часом я зрозуміла, що не було між нами ніякого кохання, ніякої хімії

- А ця людина...

- Не проси, я поки що тобі нічого не скажу, дай мені час- благала його я. Я повинна запевнитися, що Тимур- дійсно моя доля та ідеальні половинка, але для цього мені потрібен час

- Гаразд, я зрозумів- Тим різко підійняв руку і я відразу ж закрила обличчя руками. Рефлекс спрацював

- Мілано, що з тобою? Чорт, вибач, я дурень. Вибач, вибач, вибач, я на автоматі- міцно притиснув до себе та погладжував спину

- Тимуре, все гаразд, просто... Мені треба звикнути до твоїх рухів, які я точно знаю, не несуть для мене ніякої загрози

- Я зроблю все для того, щоб ти почувалася у безпеці!- прямо в очі сказав мені чоловік. Я кивнула та знову опинилася у його обіймах.

Після чаювання Тимур підійняв мене на руки та поніс назад до спальні:

- Ну дай я сама пройдуся- благала його я

- Ні і крапка- твердим тоном сказав він та відкрив двері кімнати.- Ти не вставатимеш до завтрашнього ранку

- Ну дякую. І як мені у вбиральню ходити?

- А, до речі, дякую, що нагадала- чоловік знову взяв мене на руки з ліжка та поніс до ванної. На тумбочці стояли гігієнічні речі, якраз там все було і для цих днів

- Я в цьому трішки розбираюся, все-таки маю молодшу сестру- почав говорити Тимур,- тому, тут все необхідне

- Тимуре... ти...- я не могла і слова нормально сказати, бо сльози самі потекли по щоках. От чому він так турбується про мене? Чому він такий ідеальний чоловік, який мене не кохає? Хоча... я ж не знаю, чи має він до мене якісь почуття, окрім як дружніх?

- Ну от чому ти знову плачеш? Кицю...- чоловік поставив мене на ноги, але я торкнулася підлоги лише носочками. Теплі руки міцно тримали мене за талію

- Просто... Про мене так ніхто ніколи не турбувався, всім було байдуже, як я проживаю ці нестерпні 3-4 дні на місяць. А тут ти з усім цим... Невже я це заслужила?- тихо говорила йому у груди

- Ти заслуговуєш на більше, ніж лише на мою турботу. Все буде добре, обіцяю. Він ніколи не доторкнеться до тебе і не підніме більше на тебе руки, я буду тебе захищати!- я заглянула у його очі. І чесно, якби я зараз не стояла заплакана, якби не ниючий біль внизу живота, я б поцілувала його і вклала б в поцілунок всю свою душу, і байдуже було б якби він для нього нічого не означав

- Я тобі вірю. Дякую тобі за твою підтримку та допомогу

- Це дрібниці. Так, все годі плакати, вже глуха ніч на вулиці, а дітки досі не сплять- я засміялася та пожаліла про це відразу ж, бо біль в животі дав про себе знати і я схопилася за нього.- Ось так- Тимур взяв мене на руки та виніс з ванної до спальні

- Я не дитинка, Тим

- Я в курсі, наша різниця у віці всього 3 роки

- В тебе вже діти мають бути, як і в мене- тихо сказала я та опустила очі на ковдру, якою мене вкрив чоловік

- Але, щоб мати дітей, треба мати поруч людину, яка не зрадить, не підійматиме на тебе руку, не буде думати тільки про свої почуття... Дуже багато є аспектів- Тимур дивився у мої очі

- Згодна. Але не маю зараз жодного бажання бути у відносинах з кимось, тим більше, моє серце вже давно зайняте- чоловік поклав руку на пляшку з водою, біль у животі був терпимим

- Сподіваюся, що я, як твій близький друг та начальник, колись маю право дізнатися про нього?- якби ж ти тільки знав, що ти і є той чоловік

- Звісно, але... дай мені час оговтатися і я тобі все все розповім- гадки не мала, що мені вигадувати у такій ситуації. Ну що ж, пообіцяла- значить треба придумувати історію

- Я вже піду, відпочивай спокійно, якщо щось трапиться, будеш мене гукати або ж дзвонити- Тимур підвівся з дивану та потер руки об джинси

- На добраніч. Дякую

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍