Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

2. Ласкаво просимо на борту

За день до відплиття в подорож я вирушаю на шопінг за своєю доброю приятельською Меган.

Ми познайомилися ще за часів навчання в університеті, де ділили одну кімнату в гуртожитку. Теоретично, нам би навіть вдалося стати близькими подружками, якби не моя закритість і недовіра до всіх довкола. Складно впускати когось у своє серце, знаючи, що завжди настає час болісного прощання та втрати цієї людини.

Але працюючи в одній сфері, ми з Меган усе-таки підтримуємо контакт і все ще час від часу бачимося, щоб побалакати про всяке.

Зайшовши до магазину, де було призначено нашу зустріч, я одразу ж впізнаю приятельку серед натовпу людей. Маючи корейське коріння по материній лінії та вдало витягнувши квиток у генетичній лотереї, Меган виглядала неначе одна з яскравих зірок кей-попу. Їй не треба було навіть старатися, щоб з першого погляду завоювати увагу та симпатію, що не раз допомогло цій дівчині в житті.

— Єва! — також помітивши мене, Меган починає енергійно махати руками, вітаючи мене.

Як завжди, на її обличчі світиться бадьора широка усмішка. Вона належить до того рідкісного типу людей, у яких завжди повно сил, так що вони завжди готові до нових пригод і викликів. Такими просто неможливо не захоплюватися.

— Привіт, Меггі, рада, що ти погодилася скласти мені компанію.

— Як же я могла відмовитися від шопінгу? До того ж, ми з тобою вже так давно не бачилися. Наскільки я пам’ятаю, востаннє нам вдалося перетнутися на конференції в Ліверпулі місяці три тому?

— Саме так, — киваю, не бажаючи заглиблюватися в тему та уточнювати, що хвилинну світську розмову навряд чи можна зарахувати до повноцінних зустрічей.

Ми проходимо до відділу білизни, де Меган одразу ж кидається до полиць, починаючи активно перебирати речі.

— Як тобі це бікіні?

Чорний купальник виглядає справді елегантно та кокетливо. Я б залюбки його розглянула, але через шрам від пазурів вовкулаки, який мені не пощастило отримати під час одного з полювань у чотирнадцять років, вимушена відкинути даний варіант навіть без примірки.

Усе ще добре пам’ятаю, як лежала тоді кілька днів у лихоманці з упевненістю, що от-от втрачу власне життя. І тільки Віталік сидів коло мого ліжка та невтомно повторював, що все буде добре, тим самим даючи мені сили боротися.

— Краще пошукати щось закрите, — кажу, відганяючи нав’язливі спогади та сподіваючись, що Меган не задаватиме зайвих запитань.

Звісно, завжди можна збрехати, але краще зайвий раз не плести паутину брехні, щоб потім випадково самій туди не потрапити.

Та допитливість Меган надто сильна, щоб просто так залишити цю тему.

— Стривай-стривай, невже Артур належить до того шаленого типу ревниців, які не переносять будь-якої уваги інших чоловіків до своєї другої половинки?

— Ой, ні-ні, він не такий, — спішу запевнити її я, не бажаючи створювати хибного враження про нареченого.

Артур справді ніколи ні до кого мене не ревнував. Та й у мене не виникало подібного почуття. Наші стосунки побудовані на міцній довірі та повазі одне до одного, що будь-які сумніви у вірності партнера здаються просто абсурдними.

— То в чому справа?

Важко зітхаю, розуміючи, що брехні так і не вдасться уникнути. Та не вперше і, упевнена на всі сто, не востаннє мені доводиться вигадувати історії про своє минуле, оскільки реальні події надто фантастичні, щоб у них повірити. Більшість людей, хоч і люблять дивитися фільми про надприродне, не готові зіткнутися зі справжнім паранормальним світом, що сповнений безжалісних монстрів.

На ходу вигадую історію про серйозну автомобільну аварію, внаслідок якої у мене залишився страшний шрам. Меган жахається та співчуває мені, після чого, на щастя, змінює тему, дозволивши мені видихнути з полегшенням.

Нам доводиться обійти ще три магазини, перш ніж вдається нарешті знайти дійсно гідний купальник, після чого йдемо до найближчої кав’ярні, де замовляємо два великих капучино та морквяні торти з грецькими горіхами.

— То скільки триватиме круїз? — зручно вмостившись на м’якому білому дивані з великою кількістю подушок, продовжує закидувати мене питаннями про подорож Меган.

За час шопінгу вона вже встигла детально розпитати мене про маршрут лайнеру та передбачені на борту розваги. Поза всякими сумнівами, краще вже балакати про це, ніж згадувати минуле.

— Місяць.

— Добряче ж ви відпочините!

Її слова викликають у мене несподіване відчуття тривоги від усвідомлення того, як надовго ми з Артуром залишимося вдвох, у віддалені від звичного життя, близьких і знайомих людей. Подібні обставини або доведуть, що ми істині половинки одне одного, або зруйнують стосунки, які ми так довго та ретельно вибудовували. Залишається лише сподіватися на кращий розвиток подій.

~~~

Довкола палає полум’я. На диво, вогонь не опікає мене, але створює щільну стіну, крізь яку неможливо пробратися.

— Єво! — чую я пронизливий крик Артура по той бік.

— Ангеліно! — долинає з того ж боку басистий голос Віталіка.

— Ні!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍