Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко

Відчайдушно кидаюсь у полум’я, але воно відштовхує мене, заганяючи у страшну пастку, де я вимушена безсило спостерігати, як двох найдорожчих на всьому світу людей повільно та безжалісно пожирає вогонь, перетворюючи їхні останні миті на неймовірну муку.

Прокидаюсь від власного крику та в ту ж мить опиняюсь у міцних обіймах Артура.

— Усе гаразд, це був просто поганий сон, — заспокійливо шепоче він, ніжно гласкаючи мене. — Я поруч, ти в безпеці.

Артур не задає зайвих запитань, оскільки вже звик до того, що мене часто мучать нічні жахіття. Жоден сомнолог не зміг знайти спосіб позбутися від цієї проблеми, тому єдиним рішенням виявилося прийняти проблему та навчитися з нею жити.

Мені потрібен певний час, щоб перестати раз за разом прокручувати в голові моторошне видіння зі сну та взятися за виконання рутинних справ. Швидко приймаю душ і беруся готувати сніданок, поки Артур завершує пакування наших речей. З нас двох він найбільш організований і уважний до деталей, тому недивно, що саме на його плечі звалюється завдання зібрати все найнеобхідніше для подорожі.

Часу не так уже й багато, тому я вирішую приготувати щось максимально просте. Вибір падає на вічну класику — омлет з беконом. Нічого вишуканого, зате ситно та смачно.

Уже за десять хвилин ми з Артуром сидимо за столом і насолоджуємося насиченим смаком сніданку.

— Сподіваюсь, на лайнері є спортзал, бо інакше буде тяжко, — кажу, нервово барабанячи пальцями по рожевому горнятку з сердечками, який Артур подарував мені на минулий день святого Валентина.

З дитинства я звикла кожен ранок розпочинати з фізичного тренування, тому навіть один вимушений ранок без спорту здається мені просто нестерпним. Сама лише думка про те, щоб втратити добру форму та разом з цим можливість захистити себе у випадку небезпеки, жахає.

— Звісно ж, там є спортзал, — заспокоює мене Артур. — І ще багато чого класного. Повір, тобі там сподобається.

Всміхаюсь і киваю. Сподіваюсь, що саме так усе й буде.

~~~

Круїзний лайнер вражає з першого ж погляду. Цей блискучий світло-сріблястий корабель одразу ж вирізняється серед інших просто гігантськими габаритами. Тут налічується кілька рівнів з відкритими палубами, що надають судну по-справжньому помпезного вигляду.

Щойно ми з Артуром підходимо до судна, нас зустрічає група кваліфікованого персоналу, що з широкими добродушними усмішками вітають нас і запрошують на борт. Кілька чоловіків беруть на себе перенесення багажу, а мила білявка років тридцяти привітно проводить нас до каюти.

Очевидно, наречений не скупився, оскільки круїз нам належить провести в просто розкішних покоях, що складаються аж з трьох кімнат — вітальні, спальні та кабінету — і просторої ванної з джакузі.

— Ну як тобі?

Повірити не можу, що Артур може задаватися подібним питанням. Хіба не очевидно, що дана каюта не може викликати нічого, крім зачарування.

— Це просто фантастика, — щиро кажу я, а тоді нахиляюсь до нареченого та пристрасно цілую його, тягнучи при цьому до спальні.

~~~

Мені здається, що ще сильнішого захвату відчувати просто неможливо, аж доки не потрапляю на обід, що проходить у величезній двоповерховій залі, вишуканий інтер’єр якої викликає асоціації з середньовічними королівськими палацами.

У вартість круїзу включене триразове харчування у форматі «шведського столу». Від різноманіття запропонованої їжі очі просто розбігаються — кожна страва виглядає надзвичайно апетитно, так що хочеться скуштувати абсолютно все.

Урешті-решт зупиняю вибір на тартарі з тунця з манго і авокадо, до якого додаю смажену спаржу з лимонним соусом та пармезаном. Про десерт також не забуваю, узявши собі кілька різних видів тістечок.

Насолоджуючись обідом, відчуваю себе так, наче потрапила в казку, і навіть не підозрюю, що зовсім скоро ця історія кардинально змінить вектор розвитку та перетвориться на справжнє жахіття.

…